Page 21 - 4293

На питання де? керують аблативом, на питання куди? – акузативом.
Два прийменники causa, gratia – заради, для, із-за – керують генетивом і
вживаються постпозитивно.
Відповідно, завдяки “прив’язаності” прийменників до певного відмінка, можна за
прийменником визначити відмінок іменника.

5. Синтаксис простого поширеного речення

Порядок слів у латинській мові такий:
а) підмет (subiectum) стоїть на першому місці;
б) присудок (praedicātum) – переважно на останньому;
в) прямий додаток (obiectum) стоїть тільки в акузативі без прийменника перед
присудком;
г) узгоджене означення стоїть після означуваного слова, якщо воно виражене
прикметником; якщо займенником – перед. Наприклад:
S O P
Silvae materiam multam et variam praebent. – Ліси постачають багато різних
матеріалів.
2. Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускається за винятком
прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.
3. Іменна частина складеного присудка виражається іменником, прикметником,
дієприкметником, займенником і стоїть у номінативі, узгоджуючись з підметом:
Ferrum est metallum necessarium. – Залізо є потрібним металом.
4. Заперечення при дієсловах не змінює дієслівного керування і побудови речення:
Incolae terrārum Europe agriculturae student. – Жителі країн Європи займаються
землеробством.
Incolae terrārum Europe agriculturae non student. – Жителі країн Європи не
займаються землеробством.
5. У латинському заперечному реченні може бути тільки одне заперечення. Якщо
в реченні є два заперечення, то все висловлювання набуває позитивного змісту:
Natura nihil sine causa gignit. – Природа нічого без причини не створює.

6. Друга відміна (Declinatio secunda). Особливості іменників (прикметників)
другої відміни

До другої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники,
порядкові числівники чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини
закінчуються на -і. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er
і один іменник на -ir (vir, i, m – муж, чоловік, воїн), а середній на -um. Наприклад:
Іменники
discipŭlus, i, m – учень ager, agri, m – поле
hortus, i, m – сад magister, tri, m – вчитель
vesper, ěri, m – вечір bellum, i, n – війна
puer, ěri, m – хлопець debĭtum, i, n – зобов’язання, борг
liber, bri, m – книжка oppĭdum, i, n – укріплене місто
Прикметники Присвійні займенники
albus, a, um – білий, а, е meus, a, um – мій, моя, моє
longus, a, um – довгий, а, е tuus, a, um – твій, твоя, твоє
altus, a, um – високий, а, е suus, a, um – свій, своя, своє
asper, ěra, ěrum – важкий, а, е noster, a, um – наш, наша, наше

20