Page 21 - 4293
P. 21

На питання де? керують аблативом, на питання куди? – акузативом.
                  Два  прийменники  causa,  gratia  –  заради,  для,  із-за  –  керують  генетивом  і
            вживаються постпозитивно.
                  Відповідно, завдяки “прив’язаності” прийменників до певного відмінка, можна за
            прийменником визначити відмінок іменника.

                  5. Синтаксис простого поширеного речення

                  Порядок слів у латинській мові такий:
                  а) підмет (subiectum) стоїть на першому місці;
                  б) присудок (praedicātum) – переважно на останньому;
                  в)  прямий  додаток  (obiectum)  стоїть  тільки  в  акузативі  без  прийменника  перед
            присудком;
                  г)  узгоджене  означення  стоїть  після  означуваного  слова,  якщо  воно  виражене
            прикметником; якщо займенником – перед. Наприклад:
                  S                  O                                           P
                  Silvae  materiam  multam  et  variam  praebent.  –  Ліси  постачають  багато  різних
            матеріалів.
                  2. Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускається за винятком
            прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.
                  3.  Іменна  частина  складеного  присудка  виражається  іменником,  прикметником,
            дієприкметником, займенником і стоїть у номінативі, узгоджуючись з підметом:
                  Ferrum est metallum necessarium. – Залізо є потрібним металом.
                  4. Заперечення при дієсловах не змінює дієслівного керування і побудови речення:
                  Incolae  terrārum  Europe  agriculturae  student.  –  Жителі  країн  Європи  займаються
            землеробством.
                  Incolae  terrārum  Europe  agriculturae  non  student.  –  Жителі  країн  Європи  не
            займаються землеробством.
                  5. У латинському заперечному реченні може бути тільки одне заперечення. Якщо
            в реченні є два заперечення, то все висловлювання набуває позитивного змісту:
                  Natura nihil sine causa gignit. – Природа нічого без причини не створює.

                  6.  Друга відміна  (Declinatio  secunda). Особливості іменників (прикметників)
            другої відміни

                  До  другої  відміни  належать  іменники,  прикметники,  присвійні  займенники,
            порядкові  числівники  чоловічого  і  середнього  роду,  які  в  родовому  відмінку  однини
            закінчуються на -і. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er
            і один іменник на -ir (vir, i, m – муж, чоловік, воїн), а середній на -um. Наприклад:
                  Іменники
                  discipŭlus, i, m – учень                            ager, agri, m – поле
                  hortus, i, m – сад                                      magister, tri, m – вчитель
                  vesper, ěri, m – вечір                               bellum, i, n – війна
                  puer, ěri, m – хлопець                              debĭtum, i, n – зобов’язання, борг
                  liber, bri, m – книжка                               oppĭdum, i, n – укріплене місто
                          Прикметники                                              Присвійні займенники
                  albus, a, um – білий, а, е                                  meus, a, um – мій, моя, моє
                  longus, a, um – довгий, а, е                              tuus, a, um – твій, твоя, твоє
                  altus, a, um – високий, а, е                                suus, a, um – свій, своя, своє
                  asper, ěra, ěrum – важкий, а, е                           noster, a, um – наш, наша, наше





                                                        20
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26