Page 212 - 4290

властивостями пласта в середині і ззовні покладу, складом і
співвідношенням флюїдів у покладі, віддаленістю його від
області живлення пластових вод і умовами розробки.
Для забезпечення припливу нафти в свердловину пластовий

тиск, створений цими джерелами енергії, повинен бути достатнім
для подолання сил, які протидіють руху нафти в покладі і
утримують її у пласті. До цих сил відносять: опір тертю, опір

деформації бульбашок газу при проходженні їх через звивисті
капіляри змінного перетину (ефект Жамена); сили прилипання;
капілярні сили.
Зазвичай вплив геологічних чиників на величину діючих і

протидіючих сил протилежний. Наприклад, висока проникність
колектора сприяє прояву в нафтовому покладі напору крайових
вод і в цей самий час знижує дію сил, які утримують нафту в

пласті.
Ефективність джерел пластової енергії різна. Чим вища
різниця між напорами, створеними джерелами пластової енергії і

протидіючими їм силами, тим вищі енергетичні ресурси пласта.
На кожному етапі розробки видобування нафти і газу
відбувається під переважаючою дією одного, інколи декількох

джерел пластової енергії. Тривалість кожного етапу залежить від
запасів пластової енергії цього джерела, а також від заходів щодо
дії на пласт, спрямованих на відновлення витраченої пластової
енергії.

Характер прояву пластової енергії, яка рухає нафту і газ
пластом до вибоїв свердловин і залежить від природних умов і
заходів щодо дії на пласт, називається режимом покладу.

Про режими покладу роблять висновок за зміною в часі
дебітів свердловин, пластових тисків, газових факторів та
характеру просування крайових вод.
Назву режимам прийнято давати за характером прояву

основних джерел пластової енергії у визначений період
експлуатації. Відповідно до цього виділяють такі режими
нафтових покладів: водонапірний, пружньоводонапірний, режим

розчиненого газу, газонапірний, або режим газової шапки,
гравітаційний.

205