Page 210 - 4290

7.2 Пластова температура

Вивчення зміни пластової температури необхідно
проводити для визначення властивостей пластових флюїдів,

підрахунку запасів нафти і газу, проектування і здійснення
розробки продуктивного пласта, встановлення режиму його
роботи, динаміки пластових вод, дослідження теплового поля

земної кори, а також для вирішення різних технічних задач,
пов’язаних з цементуванням свердловин та їх перфорацією.
Численні дослідження в СНГ і за кордоном довели, що із
збільшенням глибини температура надр збільшується. Було

відмічено також, що в різних районах земної кулі швидкості
зростання температури з глибиною різні. Так, у Грозненському
нафтоносному районі температура збільшується на 1 ºС при

зануренні на 8-12 м, в Апшеронському нафтогазоносному районі
– на 21-37 м, у Волго-Уральській нафтогазоносній провінції на
80-100 м і т.д. У середньому для верхніх пластів земної кори

(10-20 км) температура підвищується на 1 ºС з зануренням на
33м.
Збільшення температур у геосинклінальних областях

відбувається швидше, ніж на платформних; на молодих
платформах – швидше, ніж на давніх.
Геотермічним ступенем називають відстань у метрах, при
заглибленні на яку температура порід підвищується на 1 ºС. Його

визначають за формулою:

G=(H-h)/(T-t), (7.2)

де G – геотермічний ступінь, м/ºС;
H – глибина місця замірювання температури, м;
h – глибина залягання пласта з постійною температурою, м;

T – температура на глибині H, ºС;
t – сердньорічна температура повітря на поверхні, ºС.
Геотермічним градієнтом називають приріст температури

на кожні 100 м глибини. Його визначають за формулою:

( T  t 100)
Г  . (7.3)
H  h

203