Page 145 - 4290
P. 145

мінералізації. Під час перерахунку мінералізації з грамів на 1 л у
                  грами  на  100  г  необхідно  враховувати  густину  вод  (особливо
                  розсолів).
                         Про  загальну  мінералізацію  судять  за  густиною  розчину.

                  Іноді загальну мінералізацію виражають через ступінь густини в
                  градусах Боме. Один градус Боме еквівалентний густині води, у
                           3
                  100 см  якій розчинений 1 г кам’яної солі (NаСl). На ареометрі,
                  який  проградуйований  у  градусах  Боме  (°Ве),  нуль  градусів
                     0
                                                                                                     0
                  (0 Ве)  еквівалентний  густині  дистильованої  води,  а  15  Ве  –
                  густині  15  %  розчину  NаСl.  Тому,  відлік  у  градусах  Боме
                  справедливий  тільки  при  абсолютному  переважанні  у  воді

                  хлориду натрію. Для визначення густини води (d) за величиною
                  густини,  яка  виражена  в  градусах  Боме,  використовують
                                                                                            0
                  перерахункову формулу: d = 144,3/(144,3-солоність у  Ве).
                         Із загальних хімічних властивостей природних вод важливе
                  значення мають реакція середовища і твердість.
                         Реакція  середовища  (показник  концентрації  водневих

                  іонів)  –  лужно-кислотні  властивості  води  визначаються
                  концентрацією  водневих  іонів.  Вода  незначно  дисоціює  на
                                                                    +        -
                  водневі і гідроксильні іони: Н О = Н  + ОН . У дистильованій воді
                                                           2
                                                                                           -7
                  їх  концентрації  рівні  між  собою  і  складають  110   моль/л.  За
                  наявності  у  воді  аніонів  слабких  кислот,  частина  іонів  водню
                  зв'язується  ними,  і  в  розчині  з'являється  надлишкова  кількість
                  гідроксильних  груп.  За  наявності  в  розчині  катіонів  слабких

                  основ,  концентрація  гідроксильних  іонів  зменшується,  а  водне-
                  вих – зростає.
                         Оскільки ступінь дисоціації води незначний, у всіх водних

                  розчинах добуток концентрацій гідроксильних і водневих іонів є
                  величиною  постійною  для  даної  температури.  Зі  зростанням
                  температури ступінь дисоціації води зростає, також  збільшується

                  і  добуток  концентрацій  водневих  і  гідроксильних  іонів.  У
                  нейтральних  розчинах  концентрації  водневих  і  гідроксильних
                  іонів  рівні  між  собою,  у  кислих  –  концентрація  водневих  іонів

                  вища за концентрацію гідроксильних іонів, а в лужних - навпаки.
                  Концентрацію водневих іонів виражають через показник ступеня
                  величини цієї концентрації, який береться з протилежним знаком
                  і  позначається  рН,  що  є  десятковим  логарифмом  концентрації








                                                              138
   140   141   142   143   144   145   146   147   148   149   150