Page 49 - 4275

ТЕМА 3: ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД
НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА
ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ

3.1 Загальні положення

Законодавство про страхування від нещасних випадків
складається з Основ законодавства України про обов'язкове державне

страхування, даного Закону, Кодексу законів про працю України,
Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових
актів.
Основою законодавства України про ОП є Конституція України,
в ст. 46 якої вказано на те, що громадяни мають право на соціальний

захист, який включає право на їх забезпечення у разі повної, часткової
або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,
безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в
інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним
соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян,
підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших

джерел соціального забезпечення.
Якщо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на
кожному робочому місці – це обов’язок роботодавця (ст. 9 ЗУ про
ОП), то гарантія забезпечення прав застрахованим у страхуванні від
нещасного випадку або професійного захворювання – це обов’язок
держави.

Тому Верховною Радою України 23 вересня 1999 р. був
прийнятий ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності” (ЗУ „Про
соцстрах”). Зараз діє в редакції від 17.10.2013 р.
Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування визначає правову основу, економічний механізм і
організаційну структуру соціального страхування громадян нашої
країни. За допомогою цього закону здійснюється соціальний захист,
охорона життя і здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Дія цього Закону поширюється на ociб, які працюють на умовах
трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах,

організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у

49