Page 57 - 4272

Вміння адекватно сприймати інших як окремих особистостей,
розуміти їхню поведінку, почуття, мотиви, приймати їх унікальність,
усвідомлювати різницю між іншими (навіть любимими) людьми та собою.
Прийняття того, що ми не можемо змінити – здатність щиро
сумувати, оплакувати свої втрати, але змиритися з ними, прийняти свої
обмеження, помилки, втрачені ілюзії і нездійсненні бажання.

5.2. Психічне захворювання – душевний розлад, різноманітні
порушення та відхилення у протіканні психічних процесів, у поведінці
людини.
Ставлення до душевнохворих є своєрідним показником розвитку
суспільства, характеризує його культуру. На різних етапах розвитку
людства і в різних країнах до психічно хворих відносилися неоднозначно.
В давні часи психічні розлади пояснювали як наслідок вселення в людину
добрих або злих духів. Неадекватну поведінку оцінювали двояко: агресію -
як одержимість нечистою силою, магічні ритуали, пророцтва – як ласку
богів. Опис вигнання диявола є навіть в Новому завіті.
В Давній Греції і Римі лікарі намагалися знайти і якусь природну,
біологічну причину душевного розладу. Вважалося, що вони пов'язані з
накопиченням рідини або слизу в організмі, розлиттям жовчі, надмірним
вживанням вина, травмами голови, сильними душевними потрясіннями.
В Середньовіччі у Європі для „лікування” психічних захворювань
використовували і релігійні обряди, ізоляцію, фізичні тортури. Багато
таких людей були спаленими на вогнищах інквізиції. Особливу підозру
викликали жінки – „полювання на відьом”.
Навіть в Радянському Союзі в 1930-1950 р.р. психіатрія
використовувалася з політичною метою для усунення небажаних людей.
Існували спеціальні лікарні для примусового лікування суспільно
небезпечних, політично ненадійних „психічно хворих” людей. Фактично це
були завуальовані в'язниці. В 1977 р. на конгресі Всесвітньої психіатричної
асоціації розглядалося питання про використання психіатрії в СРСР з
політичною метою, що суперечить гуманним принципам цієї науки.
Особливо важливим є використання психіатричної експертизи у
процесі юридичної практики. Є спеціальна галузь – судова психіатрія, що
вивчає різні психічні розлади стосовно питань кримінального та
цивільного права. Найважливішою проблемою є питання осудності чи

57