Page 15 - 4264

Ca(UO 2) 2(VO 4)*8H 2O) і багатьох інших продуктів їх руйнування, а також у
вигляді іонів, переважно урану, сорбованих поверхнею частинок, які складають
породу. Одним із поширених мінералів торію є монацит торієносний (Се, La,
Th) PO 4.
З вивержених порід найбільш радіоактивні кислі породи, радіоактивність
яких досягає 10 г – еквRa / г і більше. Решта порід менш радіоактивні.
Найменшу радіоактивність мають ультраосновні породи.
З осадових порід, що не містять сконцентрованих скупчень радіо-
активних мінералів, найбільшу радіоактивність мають глибоководні осади –
глобігериновий і радіолярієвий намули, червона глина і тонкодисперсні,
звичайно бітумінозні глини. Накопиченню радіоактивних елементів у
бітумінозних тонкодисперсних відкладах сприяє велика кількість у цьому
середовищі колоїдних осадів (включаючи органічні колоїди), які адсорбують
багатовалентні іони урану, торію і актиноурану. Відома також здатність важких
окислених нафт, в тому числі і асфальтоподібних органічних речовин,
збагачуватись ураном шляхом отримання його з підземних вод. Легкі нафти і
вугілля цією якістю не володіють. Вміст радіоактивних елементів у
глибоководних осадах досягає 60 г – еквRa / г.
Радіоактивність неглибоководних і континентальних глин, мергелів,
вапнякових і піщаних глин коливається в межах (2-30) г – еквRa / г.
Підвищена радіоактивність глинистих порід у порівнянні з іншими породами
осадового комплексу пояснюється їх великою питомою поверхнею і здатністю
до адсорбції радіоактивних елементів, тривалістю накопичення пелітового
матеріалу, що забезпечує збільшення вмісту урану, торію і калію в осаді. Цьому
ж сприяє селективна сорбція іонів калію і органічних решток у процесі

накопичення глин.
Радіоактивність пісків, пісковиків, вапняків і доломітів ще нижча і в
середньому перебуває в межах (1-8) г – еквRa / г, причому найбільші
перевищення вказаної межі радіоактивності спостерігаються інколи в деяких
пісковиках (наприклад, у пісковиках, які містять глауконіт).
Для піщано-глинистих і карбонатних порід характерно збільшення
радіоактивності із зростанням ступеня дисперсності і особливо глинистості
породи.
Найменшу радіоактивність із всіх осадових порід, що обчислюється
долями одиниці і одиницями г – еквRa / г, мають поклади вугілля і
гідрохімічні осади (гіпси, ангідрити, кам’яна сіль), за винятком калійних солей.
Останні (сільвін, карналіт та ін.), навпаки, характеризуються високою
радіоактивністю – до 45 г – еквRa / г, яка зумовлена присутністю ізотопу

40  . Радіоактивність осадових формацій може значно зрости при вмісті в них
19
сконцентрованих скупчень радіоактивних мінералів. Останнє спостерігається в
ураноносних та інших урано- і торієносних породах.
На основі чисельних радіохімічних досліджень встановлено:
а) радіоактивність морських осадів визначається головним чином вмістом

15