Page 245 - 4262

аномалія докембрійського УЩ і Східної платформи
вклинюється до альпійських Карпат.
На глибинах від 15 до 30 км розміщено основне тіло
Чернівецько-Коростенської аномалії електропровідності.
Частина аномалії з ρ=5 Ом·м розміщена в межах Росинського
та Подільського мегаблоків і вміщує об΄єкт високого опору
біля 1000 Ом·м. Західна частина цієї структури, що має
середній питомий опір 20 Ом·м, виходить за межі УЩ і
простягається в двох напрямках – на південь та південний
схід, уздовж Подільської зони розломів до Голованівської
шовної зони.
На західному схилі УЩ в земній корі в інтервалі
глибин 3-6 км розміщується Волинська аномалія
електропровідності, що володіє складними просторовими
контурами та характеризується значеннями питомого опору
близько 10 Ом·м.
На північному заході щиту на межі Волинського та
Росинського блоків у земній корі на глибинах поміж 15 та 30
км розташована Коростенська аномалія електропровідності.
Середнє значення ρ дорівнює 30 Ом·м. Просторово ця
структура співпадає з північною частиною Коростенського
плутону.
У мантії УЩ також спостерігається суттєво
неоднорідний розподіл геоелектричних параметрів. У
південно-західній частині УЩ спостережено провідник із
верхнім краєм на глибині 50 - 70 км з питомим опором 25 - 30
0
Ом·м. Його межі проходять: північна по 50 п-н.ш., східна –
0
0
поміж 31 та 32 сх.д., східна – невстановлена, на південь від
0
0
48 п-н.ш. та західна – по 26 сх.д. На заході провідник
занурюється до глибини 90-100 км і гальванічно пов΄язаний з
аномалією у верхній мантії Карпатського регіону.

Природа нормальної та аномальної
електропровідності кори та верхньої мантії Землі.

Існує декілька уявлень, що пояснюють природу
електропровідності гірських порід, які складають земну кору
та мантію Землі як в „аномальному”, так і в „нормальному”
розподілі їх у надрах.

245