Page 28 - 4242

лягають на глибині біля 3000 м, приблизно на 45-50 % більша,
ніж об’ємна маса аналогічних порід на поверхні. Зі збільшен-
ням всестороннього стиску дещо збільшуються коефіцієнт
Пуассона та модуль пружності гірських порід. Проте найісто-
тніше всесторонній стаск впливає на міцнісні та пластичні
властивості.
Збільшення всестороннього тиску перш за все відбива-
ється на пластичності породи. Багато гірських порід, які при
атмосферному тиску руйнуються крихко, із підвищенням все-
стороннього тиску набувають пластичних властивостей. Ве-
личина всестороннього тиску, при якому починається пласти-
чна деформація, неоднакова для різних гірських порід. Так,
пластична деформація однорідних середньо- і грубозернистих
вапняків, а також метаморфізованих аргілітів з’являється при
всесторонньому тиску 50–100 МПа, дрібнозернистих вапня-
ків, щільних аргілітів, ангідритів та алевролітів – при 80–100
МПа і більше, грубозернистих доломітів – при 100 МПа і бі-
льше, дрібнозернистих доломітів та дуже метаморфізованих
глинистих порід при 200–350 МПа. Кварцити при тиску до
1000 МПа поводяться як крихкі тіла, пісковики з кремнеземи-
стим цементом наближаються до кварцитів.
Границя текучості більшості гірських порід, тобто те
напруження, після перевищення якого з’являється пластична
деформація, зростає із збільшенням всестороннього стиску і
тим значніше, чим менш пластична порода. Для кам’яної солі
границя текучості майже не залежить від всестороннього тис-
ку. Величина пластичної деформації до руйнування зростає із
збільшенням всестороннього стиску, причому найбільша у
вапняків і найменша у кварцитів; доломіти та пісковики за-
ймають проміжне положення.
Міцність всіх гірських порід зростає із збільшенням
всестороннього стиску. Так, міцність мармуру при збільшенні
всестороннього тиску від 0 до 20 МПа зростає в середньому
на 2,15 МПа на кожний 1 МПа; міцність ангідриту зростає в
середньому на 2,3 МПа, аргіліта – на 2 МПа. Міцність одной-
менних порід зростає тим більше, чим менша величина їх зе-
рен.

27