Page 7 - 4203

2.3. Пейзаж

Пейзаж (франц. paysage, від pays - країна, місцевість) –традиційний
жанр станкового живопису та графіки або окремий твір, в якому основним
предметом зображення є природа. Залежно від характеру пейзажного мотиву
можна виділити сільський, міський (у тому числі міський архітектурний –
ведута), індустріальний пейзаж. Особливу область становить зображення
морської стихії – марина. Пейзаж може носити історичний, героїчний,
фантастичний, ліричний, епічний характер.
Людина почала зображати природу ще в далекі часи, елементи пейзажу
можна виявити ще в епоху неоліту, в рельєфах і розписах країн

Стародавнього Сходу, особливо в мистецтві Стародавнього Єгипту і
Древньої Греції. Елементи пейзажу зустрічаються у мистецтві глибокої
давнини: у зображеннях сцен полювання, риболовлі, битв. У середні століття
пейзажними мотивами прикрашали храми, палаци, будинки багатіїв, пейзажі
нерідко служили засобом умовних просторових побудов в іконах і
найбільше в мініатюрах. Однак аж до епохи Відродження пейзажні мотиви
були невід'ємні від зображення людини, вони лише вказували на місце дії,
часто досить умовно. Як самостійний жанр пейзаж остаточно сформувався в
XVII столітті. Його створили голландські живописці. Художники Ренесансу
звертаються вже до безпосереднього вивчення натури, розробляють
принципи перспективної побудови пейзажного простору.

2.4. Побутовий жанр

Побутовий жанр – один з традиційних жанрів образотворчого
мистецтва, теми і сюжети якого засновані на повсякденному приватному та
суспільному житті людини, на різних аспектах селянського та міського (в
минулому дворянського, купецького) побуту. Витоки побутового жанру
можна побачити вже в наскельних розписах Карелії, Білого моря, Північної
та Південної Африки, в розписах і рельєфах майя в Мексиці, в різьбленні
народу маорі в Новій Зеландії, де міститься образотворча інформація про
побут давніх мисливців, рибалок, мореплавців. Рельєфи і розписи
Стародавнього Сходу, античні розписи ваз і мала пластика, середньовічні
ікони і мініатюри, пластичний декор та розпису буддійських храмів
Південної та Південно-Східної Азії широко й різноманітно показують побут
людей, їх працю і повсякденні заняття. На рубежі епохи Відродження
зародилося сучасне ставлення до побуту, відчуття сформованого порядку
життя, багатства сімейних зв'язків. У XVI ст. позначилися основні напрями
європейського побутового жанру в станкового живопису: італієць
Мікеланджело Караваджо розробив тип крупно-фігурної картини з
драматичним сюжетом і контрастним освітленням; нідерландець Пітер
Брейгель створив інший тип побутової сцени - серед пейзажу безліч фігур і
символічних деталей у складній і не завжди легко розгадуваній ситуації , що
має загальне алегоричне значення.
2.5. Історичний жанр