Page 6 - 4203

Натюрморт в перекладі з французької на українську мову означає
«мертва натура», тобто щось неживе. Як правило, натюрморти малюють
безпосередньо з натури. У натюрморті художники зображують різні
предмети, які оточують нас в житті. Дуже часто в натюрмортах ми бачимо і
предмети побуту, і дари природи. Речі, дібрані для натюрморту можуть
приваблювати красою форм і кольорів.
У XVII столітті натюрморт утвердився як самостійний жанр. У ньому
відбився інтерес до матеріального світу, що зародився ще в нідерландському
«живопису речей» початку XV століття.
Процес становлення натюрморту як жанру живопису протікав у
багатьох країнах Західної Європи. І тут потрібно відзначити фламандських і

голландських художників, які по-своєму вирішили задачу передачі всієї
яскравості своїх натюрмортів.

2.2. Портрет

До цього жанру належать твори образотворчого мистецтва, в яких
відображений зовнішній вигляд конкретної людини (або групи людей).
Кожен портрет передає індивідуальні, властиві тільки зображуваній особі
(або, як кажуть художники, моделі) риси. Сама назва цього жанру походить
від старофранцузького висловлювання, що означає «відтворювати що-
небудь риса в рису». Однак зовнішня подібність не єдиний, та й, мабуть, не
головний критерій художньої цінності портрета.
Мистецтво портрета вимагає, щоб поряд з зовнішньою схожістю
людини відображалися її духовні інтереси, соціальний стан, типові риси тієї
епохи, в яку вона жила. До того ж автор портрета, як правило, не
безпристрасно зображає зовнішні та внутрішні особливості портретованого:
особисте ставлення художника до моделі, його власний світогляд, його
творча манера накладають на твір зримий відбиток. Мистецтво портрета
налічує кілька тисячоліть.
Уже в Стародавньому Єгипті скульптори, не заглиблюючись у
внутрішній світ людини, створювали досить точну подобу його зовнішнього
вигляду. Ідеалізовані, немов долучені до прекрасного світу богів та міфічних
героїв, образи поетів, філософів, громадських діячів були поширені в
пластиці Стародавньої Греції.
Вражаючою правдивістю і одночасно жорсткою визначеністю
психологічної характеристики відрізнялися давньоримські скульптурні
портрети. Видатним явищем свого роду були живописні портрети
ритуально-магічного призначення, які створювалися в Єгипті в I ст. до н. е. –
IV ст. н. е. В епоху середньовіччя, коли в європейському мистецтві панували
абстрактні релігійно-міфологічні образи, деякі майстри створювали
психологічно точні портретні твори. Справжній розквіт портретне мистецтво
пережило в епоху Відродження, коли вищим початком, головною цінністю
світобудови була визнана героїчна, дієва людська особистість.