Page 17 - 4201

які утворювали живий організм. Наприклад, вапнякові черепашки можуть бути
заміщені кремнеземом, а кремнієві кістяки губок - кальцитом. Процесу
скам’яніння також піддаються i залишки рослин (наприклад, стовбури дерев).
Залишки рослинного світу часто перетворюються на вугілля. Інколи, залежно
від складу хітину, залишки тварин зустрічаються в обвугленому стані.
Відбитки та ядра різних вимерлих організмів часто зустрічаються на

практиці у керні гірських порід. Вони допомагають детальніше вивчити історію
геологічного минулого. Наприклад, якщо черепашка після поховання
розчинилась, то на її місці утворюється зліпок. При цьому, за певних умов,
може відбитися внутрішня або зовнішня поверхня черепашки.
Внутрішнє ядро (зліпок) утворюється при заповненні мінеральною
речовиною (наприклад, мулом) внутрішньої порожнини черепашки після
недавнього поховання. Завдяки циркуляції води у пластах, черепашка через
деякий час розчиняється i зникає, а зліпок залишається.
Зовнішнє ядро (зліпок) утвориться за умови повного заповнення
порожнини черепашки мінеральною речовиною. Після розчинення черепашки,
залишається відбиток її зовнішньої поверхні. Отже, внутрішні і зовнішні ядра є
природними зліпками черепашок або інших частин органiзмiв.

4.2 Значення палеонтології

Впровадження біостратиграфічного методу, заснованого на вивченні
флори та фауни минулого, вважається початком фундаментальний періоду
розвитку історичної геології. Вивчення викопних решток дозволяє проводити
поділ товщі порід на окремі стратиграфічні комплекси більш детально. Проте,
не всі види викопних органiзмiв мають важливе значення для визначення віку
порід. Існували такі, які впродовж певних відрізків геологічного часу
змінювалися мало або навпаки інтенсивно розвивались.
Окремі горизонти у товщі гірських порід, що залягають один за одному,
часто містять характерні тільки для них види вимерлих організмів. Їх
називають керівними викопними рештками. Значення керівних викопних
решток тим більше, чим більша площа їх розповсюдження в тому чи іншому
горизонті. Проте, породи одного віку часто містять рештки органiзмiв, що
значно відрізняються за будовою. Особливості їх будови визначають умови
існування, такі як солоність і температура води, характер ґрунтів, глибина
басейну та ін.
Переважно, палеонтологічні залишки з відмінними рисами притаманні
породам з різним літологічним складом. Палеонтологічні i літологічні
особливості, які відрізняють комплекси одних осадів від інших, що відклалися
одночасно в інших місцях, характеризують фації комплексів осадових
відкладів. Вивчення викопних решток та їх видів дозволяє встановити фізико-
географічні умови, які існували на певній території в конкретний час.
Наприклад, наявність у породах викопних решток морського походження
однозначно свідчить про морські умови їх утворення. А за конкретними видами
можна встановити навіть глибину басейну, його солоність, температуру,
газовий режим тощо.

17