Page 77 - 4200

бо над ним весь час буде висіти можливість соціальних
зрушень: переворотів, революцій тощо.
Далеко від ідеальної і модель, у якій відстань середнього
класу від вищого і нижчого є неоднаковою. Якщо у такому
суспільстві верхи набагато віддалені від середнього класу, а
низи знаходяться поруч, то у такому суспільстві середній клас
може злитися з нижчим, і це не буде запорукою стабільності у
суспільстві.
І ще одна дуже важлива деталь: вертикальна мобільність у
стабільних суспільствах має індивідуальний характер. Як
правило, по вертикалі пересуваються окремі індивіди, а не їх
групи, що цілком можливе при горизонтальній мобільності.
Якраз перевороти та різного гатунку революції призводять до
вертикального переміщення цілих великих груп населення. У
такому разі ні про яку стабільність мова іти не може.
Відносно середнього класу, то цілком цікавою може бути
думка про те, що середина («золота середина», як кажуть у
народі, і недарма) завжди була запорукою стабільності і
завжди заважала боротьбі двох протилежностей. Про це
добре свідчать історичні факти. Наприклад, тактика
алжирських терористів, які знищували представників не
крайніх поглядів, а саме помірних, тих, що трималися се-
редини. Тільки знищивши вплив цієї частини суспільства
(терор як залякування), вони досягли бажаної мети: поділу
суспільства на два ворожих табори, між якими існував стан
постійної війни. Інший приклад стосується програми боротьби
з бідністю, висунутої президентом США Джонсоном, яка
практично закінчилась нічим. Державна допомога сім'ям з
малим доходом по суті заохочувала ці малі доходи. Сім'ї
почали дрібнитися, тим самим зменшуючи свій дохід. І хоча
бідні сім'ї стали жити краще, психологічно вони відчували
себе бідними, бо жили гірше, ніж інші. Вони не перейшли до
середнього класу, а залишились у нижній частині
вертикальної структури.

77