Page 165 - 4200

взаємодопомогою».
Як бачимо, в останньому визначенні, на відміну від
перших трьох, немає згадки про дітей, і це є першою при-
чиною, яка породжує або може породжувати певні проблеми
відносин у суспільстві. Якщо у визначенні сім'ї не згадуються
діти, то це означає, що функція дітонародження, виховання і
соціалізації дітей не є функцією сім'ї. Виходить, що сім'єю
можна вважати й одностатеві пари, які живуть разом, мають
спільний побут та й морально відповідають один за одного.
Це питання досить гостро стоїть у деяких сучасних
суспільствах: чи надавати одностатевим парам статусу сім'ї,
чи ні? Якщо виходити з останнього визначення сім'ї, то їм слід
надавати такого статусу. А якщо виходити з перших трьох, -
то ні.
З іншого боку, з перших трьох визначень випливає, що
бездітним двостатевим парам теж не слід надавати статусу
сім'ї. Але ж майже в усіх країнах такі нари вважають сім'єю.
Біологічно такі сім'ї можна вважати аномалією, але вони є в
кожному суспільстві, і відсоток подібних сімей буває досить
істотним. Якщо викинути з визначення сім'ї згадку про
народження і виховання дітей, то це буде означати
стимулювання саме бездітних, у тому числі одностатевих
сімей. А це посилить тенденцію до зменшення
народжуваності і відповідно підвищить загрозу вимирання
людства, оскільки функція продовження людського роду буде
слабнути. Отже, останнє з наведених нами визначень сім'ї
неправильне і потрібно зупинитись на одному з попередніх? А
що ж тоді робити з тими парами, які не мають дітей? Саме
життя зараз підказує виходи з цього скрутного становища.
Якщо певна пара особистостей хоче набути статусу
повноцінної сім'ї, вона повинна будь-яким чином мати
дитину. Якщо з фізіологічних причин одного або двох
партнерів вони не можуть мати своїх дітей, то існує інститут
усиновлення дітей, які залишились без батьків. Відомо багато

165