Page 81 - 4198

середньому 1 °С на кожні 100 м опускання.
Іноді температура повітря з висотою зростає. Це явище
одержало назву інверсії. Причини прояву різноманітні:
радіаційне випромінювання Землі над льодовими покривами,
проходження сильних течій теплого повітря над холодною
поверхнею. Особливо характерні інверсії для гірських
районів: важке холодне повітря стікає в гірські улоговини і
там застоюється, витісняючи угору більш легке тепле повітря.
Добові і річні зміни температури повітря відображає
тепловий стан поверхні. В приземному шарі повітря добовий
максимум встановлюється о 14—15 год, а мінімум
спостерігається після сходу Сонця. Найбільша добова
амплітуда має місце в субтропічних широтах (30 °С),
найменша — в полярних (5 °С). Річний хід температури
залежить від широти, характеру підстилаючої поверхні,
висоти місця над рівнем океану, рельєфу, віддаленості від
океану.
В розподілі річних температур на земній поверхні
виявлено певні географічні закономірності.
1. В обох півкулях середні температури знижуються в напрямі
до полюсів. Проте термічний екватор — найтепліша паралель
із середньою річною температурою 27 °С — розташована в
Північній півкулі приблизно на 15—20° широти. Пояснюється
це тим, що суша займає тут більшу площу, ніж на
географічному екваторі.
2. Від екватора на північ і південь температури змінюються
нерівномірно. Між екватором і 25-тою паралеллю зниження
температури відбувається дуже повільно — менше двох
градусів на кожні десять градусів широти. Між 25° і 80°
широти в обох півкулях температури знижуються дуже
швидко. Місцями це зниження перевищує 10 °С. Далі до
полюсів швидкість падіння температури знову зменшується.
3. Середні річні температури всіх паралелей Південної півкулі
менші за температури відповідних паралелей Північної

80