Page 44 - 4198

4. 3 Нагрівання атмосфери.
Теплота від земної поверхні передається в атмосферу
через молекулярну теплопровідність, проте вона істотно на
нагріванні повітря не впливає, оскільки її величина незначна.
Вирішальне значення мають конвекція, турбулентне
перемішування і конденсація водяної пари. Конвекція —
перенесення теплоти у верхні шари повітря. Повітря, як
поганий провідник теплоти, нагрівається тільки у нижньому
приземному шарі і піднімається вгору, поступаючись місцем
новим масам повітря. Так виникають конвективні
(вертикальні) течії.
Турбулентне перемішування зумовлене виникненням у
повітрі завихрень, тобто, неупорядкованих рухів окремих
невеликих мас, які рухаються вгору і, потрапивши в умови
безперервного зниження тиску, розширюються. На таке
підняття витрачається певна робота і відповідно певна
кількість енергії, тому повітря адіабатно охолоджується.
Адіабатні процеси, це такі, за яких зміни температури
відбуваються без теплообміну з навколишнім середовищем, а
лише за рахунок перетворення внутрішньої енергії в роботу і
роботи у внутрішню енергію.
Конденсація водяної пари має вирішальне значення у
нагріванні атмосфери. Відомо, що на випаровування одного
грама води витрачається 25,14 МДж теплоти. Над океаном
випаровується велика кількість води, тому океан є обігрівачем
атмосфери.
Максимальні витрати теплоти на випаровування мають
2
місце в пасатній зоні (5000 МДж/м ). У позатропічних
2
широтах їх величина зменшується до 3000 4000 МДж/м над
2
екватором і до 1500-2000 МДж/м у полярних широтах. Над
суходолом затрати теплоти на випаровування значно менші:
2 2
від 450-600 МДж/м у тропічних пустелях до 2500 МДж/м у
вологих тропічних лісах Південної Америки та Екваторіальної
Африки.

43