Page 13 - 4198

погоды" (1839 р.). У цій роботі вперше було відмічено основні
ознаки наближення атмосферного фронту. Ідеї В.Н. Каразіна
отримали подальший розвиток у працях видатних учених
кліматологів Харківського університету В.І. Лапшина, Ю.І.
Морозова, М.Д. Пильчикова, Д.К. Педаєва та ін. Поштовхом
до наукових узагальнень стала загибель англо-французького
флоту в листопаді 1854 р. біля Балаклави під час Кримської
війни. Наполеон III звернувся до відомого астронома,
президента Паризької Академії наук У. Левер'є з проханням
пояснити причину балаклавського шторму й можливість його
завбачення. Левер'є склав першу в світі синоптичну карту,
користуючись даними 29 відомих йому метеорологічних
станцій, і зробив висновок про те, що шторм можна було
завбачити. Балаклавська буря дала поштовх розвиткові мережі
метеорологічних станцій і синоптичної метеорології.
Одним з найстаріших гідрометеорологічних наукових закладів
є геофізична обсерваторія у Петербурзі, яка заснована у 1849
р., щоб очолити метеорологічні та геомагнітні спостереження.
Вона з 1856 р. почала надсилати в Париж відомості про
погоду за спостереженнями 13 російських метеорологічних
станцій, а звідти одержувати телеграми про погоду в Парижі,
Ліоні, Мадриді, Лісабоні й Флоренції. З 1872 р. в Росії почали
випускати бюлетень погоди "Летописи Главной физической
обсерватории". В Англії організацією служби погоди займався
голова Метеорологічного департаменту Бюро торгівлі вчений
Р. Фіцрой. Левер'є і Фіцрой справедливо вважали, що для
практичного використання потрібні прогнози, а не інформація
про погоду. Нині погоду прогнозують майже в усіх країнах
світу. Для цього за допомогою законів фізики та
гідродинаміки вивчають фізичні процеси в атмосфері.
Прогнози погоди складають на різні строки. Так в авіації
потрібні прогнози на час польоту літаків та в пунктах їх
посадки. Складаючи такий прогноз, враховують силу вітру,
видимість, хмарність, можливість грози, обледеніння, смерчу.

12