Page 30 - 4190
P. 30

 кожна створювана підсистема має асоціюватися з певними еле-
            ментами  продукту  інженерії  вимог  (як,  наприклад,  актор,  сценарій,
            об’єкт тощо);

                   доцільно  необов’язкові  функції  або  часто  змінювані  функції
            виділяти як підсистеми, при цьому бажано кожну функцію, для якої
            прогнозуються  зміни  вимог,  виділяти  як  окрему  підсистему,

            пов’язану з одним актором (бо зміни найчастіше викликаються акто-
            ром). Те саме можна рекомендувати і для функцій, використання яких
            у системі необов’язкове (довільне) і його може не бути залежно від
            обставин використання системи;

                   інтерфейс  підсистеми  тим  більше  прозорий  і  зрозумілий,  чим
            менше вона має взаємозв’язків з іншими підсистемами. Бажано, щоб

            кожна підсистема виконувала  мінімум  зрозуміло  визначених  послуг
            або функцій (в ідеалі - тільки одну) та мала фіксовану множину чітко
            визначених параметрів інтерфейсу.
                  Можна перелічити типи зв’язків, характерних для об’єктів:

                   зв’язок за внесенням змін, коли зміна одного об’єкта потребує
            перегляду  другого  або  обидва  об’єкти  залежать  від  зміни  третього

            (наприклад,  об’єкт-сутність  та  об’єкт  управління  залежать  від
            об’єкта-інтерфейсу);
                   зв’язок за управлінням, коли керований об’єкт не може викону-
            вати свої функції без повідомлень керуючого або один об’єкт стиму-

            лює виконання операцій другого;
                   зв’язок за даними, коли дані (атрибути) одного об’єкта викори-

            стовуються другим. При цьому можуть передаватися тільки значення
            даних  або,  поряд  зі  значеннями  даних,  передається  метаінформація
            щодо організації їх, необхідна для правильної інтерпретації даних.
                  Відокремивши змінювані й довільні підсистеми, проведемо ана-

            ліз зв’язків та залежностей, які є між об’єктами, що залишилися, з ме-
            тою  утворення  підсистем  з  тісними  внутрішніми  зв’язками  між
            об’єктами та прозорими зовнішніми інтерфейсами.

                  Способи об’єднання об’єктів у підсистему можна кваліфікувати
            так:
                   зернисте  поєднання  -  в  підсистему  об’єднуються  об’єкти,  які

            нічим  не  пов’язані  між  собою  (відповідну  підсистему  створено  для
            простого укрупнення компонент архітектури);

                   логічне  поєднання  -  в  підсистему  об’єднуються  об’єкти, які  є
            функціонально  незалежними,  але  мають  якусь  спільну  властивість,


                                                              30
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35