Page 28 - 4190

Рисунок 3.2 – Пошарова архітектура напрацювань у програмній інженерії

До другого шару належать так звані загальносистемні компонен-
ти або посередники, котрі забезпечують взаємодію прикладних засто-
сувань з універсальними сервісними системами, з такими, як опера-

ційні системи, системи баз даних та знань, системи керування мере-
жами тощо. Компоненти цього шару використовуються в багатьох
прикладних застосуваннях як складові компонент прикладних про-
грамних систем.

До третього шару належать специфічні для певної проблемної га-
лузі й залежні від неї компоненти, які може бути використано як
складові для спектра програмних систем, призначених для

розв’язання задач означеної галузі (так званої сім’ї програмних сис-
тем).
Нарешті, до четвертого шару відносять програмні системи, побу-

довані для вирішення конкретних задач конкретних груп споживачів
інформації, заради яких, власне, і створено компоненти всіх інших
шарів.

Компоненти кожного з поданих шарів використовуються, зазви-
чай, тільки в своєму шарі та в наступному (вищому шарі). Для кожно-
го шару на сьогодні визначено відповідний набір професійних знань,
умінь та навичок для створення й використання його компонент, що,

певною мірою, визначає відповідне розшарування професіоналів у
програмній інженерії.
Ведучи мову про архітектурне проектування програмних систем,

ми будемо розглядати переважно бачення програмної системи як
композиції компонентів третього шару, тоді як використання компо-
нентів другого шару є предметом розгляду технічного й детального
проектування (див. нижче).

Ми отримали продукт етапу інженерії вимог як сукупність
об’єктів, котрі належать до певного сценарію і взаємодія яких реалі-

28