Page 144 - 4189

- вивід судна у заданий координатами район моря -
площу досліджень;
- водіння судна із забортними прийомними пристроями
по заданих проектом профілях з мінімальними відхиленнями
від проектної траєкторії;
- видача команд на виробництво збудження пружних
хвиль із заданим (проектом) інтервалом по профілі;
- видача у реальному часі інформації про місце
розташування судна й прийомного пристрою щодо системи
проектних профілів операторові сейсморозвідувальної станції
і її запис для зберігання.
Узагальнена принципова схема інтегральної
навігаційної системи геофізичного судна показана на рис.4.6.
Супутникове навігаційно-геодезичне забезпечення морських
геолого-геофізичних досліджень у цей час може бути
реалізоване за рахунок використання двох глобальних
космічних систем.
Перша з таких систем була створена у США для потреб
армії й флоту - система NAVSTAR Global Positioning System
(коротко GPS) з 24 супутниками на висоті 20180 км і
періодом обігу 11 годин 58 мінут. Її повне розгортання
завершено у 1993 році. Надалі до ресурсів цієї системи
одержали доступ всі інші зацікавлені споживачі інформації.
ДО 1995 року у Росії ж була розгорнута аналогічна за
структурою й ресурсами система ГЛОНАСС. Порівняння
основних технічних характеристик ГЛОНАСС і GPS
свідчить про їхню близькість. Головне технічне розходження
систем полягає у способі розділення навігаційних сигналів
супутників. Частотне розділення сигналів у ГЛОНАСС
володіє рядом переваг перед кодовим в GPS. Крім того, у
системах закладені різні геодезичні системи (параметри
Землі). У системі ГЛОНАСС основою є супутниково-
геодезична система СГС-90. Координатною системою GPS є
Всесвітня геодезична система WGS-84. Тому що супутникові

143