Page 147 - 4189

складаються з ланцюжків берегових станцій, необмеженої
кількості приймальних індикаторів, що показують положення
судна у спеціальних координатах. Вони забезпечують
безперервну планову прив'язку НДС із помилкою 50 - 500 м і
мають дальність до 300 км уночі й до 500 км удень. У цей час
англійська РНС "Декка" охоплює все узбережжя
Скандинавського півострова, Північне море, пролив Ла-
Манш і ін. Американська система такого ж типу " Лоран-З"
забезпечує планову прив'язку судів з помилкою 100-1000 м на
відстанях до 2500 км. Найпоширенішої є наддовгохвильова
радіонавігаційна система "Омега", прийнята до використання
у міжнародному масштабі, яка забезпечує високу точність
визначення координат (100 - 500 м) у будь-якій точці земної
кулі. Кожне геофізичне судно, залежно від місця роботи,
може мати приймальні індикатори декількох
радіонавігаційних систем.
На основі цифрових методів обробки радіосигналів були
створені імпульсні радіогеодезичні системи (РГС) для
навігаційно-геодезичного забезпечення морських робіт і
аерозйомки. Найбільше поширення у Росії й за кордоном
одержала РГС "Силедис", що випускається французькою
фірмою "Sercel". У її стандартний базисний комплект входять
три берегові приймально-передаючі станції, які у сукупності з
рухливими сприймальними передатчиками можуть
функціонувати у далекомірному, різницевому й дальномірно-
різницевому режимах. При реалізації першого режиму
стаціонарні станції можуть працювати одночасно із чотирма
рухливими приймальними індикаторами (суднами). У
різницевому режимі рухливі станції можуть працювати тільки
як приймачі коливань. Кількість приймальних станцій при
цьому не обмежується. У цьому режимі виміряються дві або
три різниці відстаней до нерухливих станцій, що й
дозволяємо визначати шукані координати. У змішаному
режимі три базисні станції здатні активно працювати із

146