Page 244 - 4172

Зовнішньої зони і в свердловині № 13 – Битків-Бабченського
газоконденсатних родовищ Внутрішньої зони.
При підготовці до нагнітання дегоцементного розчину в
свердловину № 2 Грушівського газового родовища нами проводились

попередні лабораторні дослідження.
У лабораторних умовах проводилась подача струменю
дегоцементного розчину протягом 30 хвилин у посудину висотою 1 м

наполовину заповнену водою. Протягом кількох годин відбувалось
осідання дегоцементного розчину на дно посудини із зменшенням його
об'єму, що свідчить про те, що дегоцементний розчин мало вбирає в
себе воду при його переміщенні у ній. Проведені дослідження

підтвердили, що дегоцементний розчин внаслідок більшої його
густини, ніж густина води, може переміщатися по стволу свердловини,
заповненої водою, на значну відстань із створенням на вибої

герметичної пробки.
Це забезпечило подачу дегоцементу на вибій свердловини
№ 2 – Грушів на значну віддаль по стволу свердловини, заповненої

водою, і створення на вибої цементної пробки відповідної висоти.
Проведені лабораторні дослідження підтвердили утворення
цементної кірки невеликої товщини на вибої свердловини, а також те,

що деяка частина незатверділого дегоцементного розчину залишається
високопроникною для газу. Це створює можливість при освоєнні
свердловини через значний проміжок часу витіснити із газонасичених
пор і тріщин незатверділий дегоцементний розчин. Одним з важливих

чинників залишається велика проникність дегоцементного розчину в
проникні породи і висока його адгезія з поверхнею пористого
середовища. Лабораторні дослідження стосовно тонкошаруватих

неоднорідних об’єктів, якими складені продуктивні газоносні пласти в
більшості газових і газоконденсатних родовищ Передкарпаття
показали, що у затиснених піщаних прошарках між прошарками глин
газ завжди характеризується високою вологістю в результаті

постійного витискання води в піщані прошарки глин. Тому
застосування способу традиційного закачування цементного розчину
на гліколевій основі позитивних результатів не дає, оскільки

паралельно з цементуванням водонасичених прошарків цементуються
частково і газоносні прошарки завдяки великій вологості газу. Це
призводить до необхідності багаторазових повторних нагнітань

231