Page 24 - 4172
P. 24

(мінеральними  частинками  скелету)  і  дисперсним  середовищем
            (рідкий компонент).
                     Мірою  поверхні  розділу  є  величина,  яка  називається  питомою
            поверхнею.  Величина  питомої  поверхні  породи-колектора  чисельно

            дорівнює  сумі  поверхонь  усіх  порових  каналів,  які  знаходяться  в
            одиниці  маси  або  об’єму  породи.  Вона  залежить  від  тих  самих
            властивостей  породи,  що  і  пористість,  тобто  від  форми  і  розмірів

            мінеральних частин та їх взаємного розміщення. Поверхня розділу фаз
            є джерелом поверхонь енергії, яка визначається електричними силами і
            силами Вандер-Ваальса.
                     Поверхнева  енергія  тим  більша,  чим  більша  сума  поверхонь

            розділу між фазовими складовими системи, тобто чим більший ступінь
            подрібнення речовини і менший розмір частин.
                     Будь-яка система намагається зменшити свою вільну поверхневу

            енергію  в  результаті  зниження  або  сумарної  поверхні,  або
            поверхневого  натягу  (питомої  енергії  поверхні),  що  призводить  до
            самовільного процесу агрегування, змочування, гідратації, набухання і

            розчинення твердих мінеральних частин.
                     Питома  поверхня  колекторів  нафти  і  газу  −  десятки  тисяч
            квадратних метрів, а глинистих порід − сотні тисяч квадратних метрів.

            Тому значення поверхневих явищ у них значне.
                     Залежність поверхневого натягу () від температури і тиску на
            межі  розділу  фаз  нафта-газ,  нафта-вода,  вода-газ  визначається
            багатьма  чинниками  і  тому  її  необхідно  досліджувати  у  кожному

            конкретному  випадку.  Поверхневий  натяг  на  поверхні  розділу  між
            двома рідинами,  як  завжди,  значно  менший,  ніж  на  поверхні розділу
            між рідиною і газом. Поверхневий натяг значно впливає властивостей

            поверхні, зокрема на її змочуваність.
                     Якщо молекули рідини взаємодіють з молекулами твердого тіла
            сильніше,  ніж  між  собою,  то  рідина  буде  розтікатись  по  поверхні,

            тобто змочує його.
                     Якщо  молекули  рідини  взаємодіють  одна  з  одною  значно
            сильніше,  ніж  з  молекулами  твердого  тіла,  розтікання  не  буде.  За

            величиною  краєвого  кута    можна  судити  про  змочувану  здатність
            рідини: чим краще рідина змочує поверхню, тим менший кут . На рис.
            1.2  показано  різні  випадки  змочування  твердого  тіла.  При  повному

            змочуванні кут           0   ,  при повному незмочуванні   180              .




                                                            21
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29