Page 163 - 4172

гідростатичному тиску рідини на рівні АП у свердловині) досягає на
гирлі 30 МПа, якщо тиск на насосних агрегатах дорівнює 40 МПа.
Технологія в іншому істотно не відрізняється від звичайного ГПП.
Слід чітко дотримуватись правил техніки безпеки під час проведення

робіт.
Отже, при застосуванні ГПП з газовою фазою глибина каналу
зростає на 30 %, а його об'єм – на 200 %. Створюється додатковий

перепад тиску на насадках і зменшується протитиск на пласт. Серед
недоліків слід назвати труднощі, пов'язані з транспортуванням рідкого
азоту на свердловини, його високу вартість.
ГПП зі створенням перехресних каналів запропоновано для

тонкошарових пластів. Для здійснення перфорації насадки розміщують
під кутом зазвичай меншим 45° до горизонту. Для ГПП застосовують
конструкції ІФНТУНГ, часто з автоматичним перекриттям частини

насадок і продовженням утворення тих каналів, які не перекриті.
Зворотний струмінь частково скидається в канал, утворений
перекритою насадкою.

ГПП апаратами для створення вертикальних чи горизонтальних
надрізів пласта запропоновано вперше ВНДІ (Москва) для ініціювання
щілин ГРП, поліпшення зв'язку свердловини з пластами тощо.

ГПП з висуванням насадки у пласт застосовують для утворення
глибоких каналів. Існують різні конструкції апаратів з однією
насадкою на гнучкій трубці, яка входить у пласт, а також конструкції
ЦНДЛ ПАТ «Укрнафта» (м. Івано-Франківськ), інституту «Сірка» (м.

Львів) [71].

2.6 Гідравлічний розрив пласта (ГРП)

2.6.1 Проведення процесу ГРП

Гідравлічний розрив пласта (ГРП) – це метод утворення нових
тріщин або розширення деяких існуючих у пласті [71] внаслідок
нагнітання в свердловину рідини або піни з високим тиском. Щоб
забезпечити високу проникність, тріщини заповнюють закріплюючим

агентом, наприклад кварцовим піском. Під дією гірничого тиску
закріплені тріщини змикаються неповністю, в результаті чого значно
збільшується фільтраційна поверхня свердловини, а іноді включаються

в роботу й зони пласта з кращою проникністю.

155