Page 166 - 4172

Рідина-пісконосій повинна бути сумісною з пластовими
флюїдами, мати здатність утримувати пісок, погано фільтруватися
через поверхню тріщин, не горіти, бути доступною й недорогою. Для
звичайних ГРП застосовують водні розчини 0,1 – 0,3 % ПАР і

полімерів (ПАА, КМЦ, ССБ). Наприклад, на Прикарпатті застосування
0,4 % водного розчину ПАА забезпечує розвиток і закріплення тріщин
3
піском кількістю до 10 т при концентрації К пск = 100 кг/м , об'ємі
3
3
рідини 100 м і витратах близько 3000 м /добу зі застосуванням
розчину 0,4 % ПАА. Можливе також закріплення тріщин 20 – 30 т
піску.
Для глибокопроникного ГРП застосовують неньютонівські

рідини [70] з динамічною в'язкістю 50 – 200 МПа · с при швидкості
1 3
зсуву 650 – 1100 с־ ( = 2100 – 3500 м /добу) і температурі 20 °С, що
3
утримують пісок з К ≤ 500 кг/м , і температурі 20 °С не менше 8 год,
пск
стабільні (2 год.) при пластовій температурі. Наприклад, ВНДІКРнафта
запропоновано рецептуру на водній основі, яка містить 1 – 2,5 % КМЦ,

1 – 3 % хроматів, 0,2 – 0,7 % лігносульфанату, 0,75 – 2,1 % солі
хлорнуватої кислоти й може застосовуватись для пластових
температур 60 – 150 °С. Нові типи пісконосіїв розроблено в

Україні [71].
Протискувальна рідина має бути малов'язкою, не повинна
горіти. Зазвичай застосовують водні розчини 0,1 – 0,3 % ПАР.

Для закріплення тріщин в свердловинах глибиною до 3000 м
придатний кварцовий пісок. У свердловинах більшої глибини, де
бічний гірничий тиск перевищує 50 – 70 МПа, слід використовувати

міцніші закріплювачі.

2.6.2 Визначення градієнта тиску гідророзриву пласта на основі
даних геофізичних досліджень

Для проектування раціональної конструкції свердловини, яка
забезпечить її проведення без ускладнень до проектної глибини,

необхідно мати достовірні дані про значення порового тиску
(пластового) і тиску гідророзриву пласта. Ці дані необхідно також
враховувати при виборі густини промивальної рідини для
оптимального розкриття продуктивного пласта.

158