Page 18 - 4169

узагальненої характеристики стану та розвитку явища або процесу з
визначенням відповідної закономірності.
Кінцевою метою спостереження є підготовка управлінських рішень та
вжиття відповідних заходів.
Мета спостереження визначає його об’єкт. Об’єкт спостереження — це
сукупність явищ, що підлягають обстеженню. Чітке визначення суті та меж
об’єкта дозволяє запобігти розбіжностям у тлумаченні результатів обстеження.
Для цього застосовуються цензи. Ценз — це набір кількісних обмежувальних
ознак. Скажімо, слід обґрунтувати, яка сукупність суб’єктів малого бізнесу
досліджуватиметься. Це може бути сукупність усіх зареєстрованих підприємств
малого бізнесу або лише діючих. В останньому разі не буде оцінено
ефективність упровадження малого бізнесу. Інша проблема — який суб’єкт
бізнесу слід вважати малим? В Україні розмір підприємства визначається за
чисельністю зайнятих та обсягом виручки. Тому цензом буде максимально
припустима кількість зайнятих та обсяг виручки.
Об’єкт спостереження як сукупність складається з окремих елементів —
одиниць сукупності. Одиниця сукупності — це первинний елемент об’єкта, що
є носієм ознак, які підлягають реєстрації. Під час перепису населення одиницею
сукупності є кожна людина, у разі реєстрації проданих на біржі нерухомості
об’єктів — кожна продана квартира. Проте не кожна одиниця сукупності може
надати про себе інформацію. Тому в ході обстеження виокремлюють одиницю
спостереження. Одиниця спостереження — це первинна одиниця, від якої
дістають інформацію. Так, коли йдеться про реєстрацію проданих на біржах
нерухомості квартир, одиницею спостереження є біржа. Отже, одиниця
сукупності та одиниця спостереження можуть збігатися (як, зокрема, під час
перепису – це члени домогосподарства).
Визначивши носії ознак і джерела інформації, складають програму
спостереження. Програма спостереження — це перелік запитань, на які
потрібно дістати відповіді в результаті спостереження. Зміст та кількість
запитань формують згідно з метою спостереження і реальними можливостями
його проведення (грошовими, трудовими витратами та терміном реєстрації).
Складають такий перелік запитань, який на підставі щонайменшої кількості
залучених даних дає якнайбільше інформації. Запитання слід добирати так, щоб
кожне мало самостійне призначення і водночас у комбінації з рештою запитань
давало додаткову суміжну та побічну інформацію. Далі ці запитання
деталізують, щоб сформувати набір ознак, які характеризують зазначений
об’єкт обстеження та його одиниці.
Головними вимогами щодо подання ознак є простота формулювань, чітке
тлумачення і однозначність. Так, під час перепису населення запитання про
шлюбний стан особи потрібно поставити точніше, а саме: замість «перебування
у шлюбі» має бути «перебування в зареєстрованому шлюбі». Це допоможе
уникнути значних розбіжностей між даними поточного обліку і фактичними
(через незбіг кількості фактичних і юридичних шлюбів). Оскільки ознаки за
формою вираження можуть бути не лише кількісними, а й атрибутивними, то в
разі добору шкали вимірювання перевагу слід надати не лише більш

18