Page 11 - 4154

У випадку достатньо великого числа вимірювань (N ≥
50) l визначають за формулою
l  1 t / 2N , (1.6)
q
де t q - аргумент нормованої функції Лапласа:
t q 2 q t
 1 
  e dt . (1.7)
2
2 2 q
0
Для невеликого числа вимірювань (N < 50) l=z 2.
Поправочний коефіцієнт z 2 залежить від прийнятої надійності
α та числа ступеней вільності К, де K = N–1.
Значення z 2 i t q вибирають за таблицями, наприклад,
табл. 56 і 57 [2]; α - із ряду 0,9; 0,95; 0,98; 0,99 і найчастіше
приймають рівним 0,95.
Для того, щоб можна було використовувати результати
статистичного аналізу точності процесів за кривими розподілу
необхідно пересвідчитись, чи емпіричні і теоретичні функції
розподілу узгоджуються. Кількісну оцінку узгодженості
2
виконують, наприклад, за критерієм узгодженості Пірсона (
критерій). При цьому вважається, що емпірична крива
узгоджується з теоретичною, якщо ймовірність узгодження
2
p( ) більше певного рівня узгодження, за який найчастіше
приймають 0,05. В противному випадку розходження суттєве і
для опису емпіричних результатів потрібно підбирати іншу
теоретичну криву розподілу.
Точність і налагодженість технологічного процесу
оцінюють за точністю оброблених деталей. Якщо поле
розсіювання розмірів оброблених деталей співпадає з полем
допуску, тобто   T і x  x , (де х  х  х ) / 2 ),
p 0 0 нб нм
то точність і налагодженість процесу вважається ідеальною. У
разі цього доля браку не перевищує 0,27 %. Якщо ж поле
розсіювання знаходиться всередині меж поля допуску, то
точність технологічного процесу завищена і є економічно
невигідною. Слід змінювати технологію або використовувати
обладнання нижчої точності, тобто дешевше. Якщо хоча б
11