Page 201 - 4127

У рамках діяльності певного суб’єкта
господарювання може бути використана така
класифікація зон ризику: безризикова зона, зона
допустимого ризику, зона критичного ризику, зона
катастрофічного ризику. Основними критеріями
розмежування виступають: прибуток, виручка, власні
кошти підприємства, втрати, коефіцієнт ризику. Іноді в
межах зони допустимого ризику виокремлюють
мінімальну зону та зону підвищеного ризику,
використовуючи як критерії чистий і розрахунковий
прибутки від здійснення підприємницької діяльності.
Потреба в ідентифікації та відокремленні суттєвих
чинників ризику, підвищенні ефективності процесу
управління, існування можливості вибору конкретного
господарського рішення із сукупності альтернативних
варіантів зумовлює необхідність доповнення якісного
аналізу кількісним. Він покликаний кількісно
визначити ступінь окремих ризиків і ризику певного
виду діяльності в цілому.
Ступінь ризику — ймовірність появи випадку
втрат (імовірність реалізації ризику), а також розмір
можливого збитку від нього. Вирізняють два
основних параметри оцінювання ступеня ризику:
 імовірність появи втрат (імовірність реалізації
ризику) — чим вона вища, тим більший ризик;
 величину втрат (розмір можливого збитку) —
чим вона більша, тим більший ризик).
Ступінь ризикованості залежить від розмірів
підприємства, кількості працівників, величини
активів, частки ринку збуту, обсягів продукції.
Система показників кількісної оцінки ризику
включає абсолютні величини (дисперсія,
середньоквадратичне відхилення, семіваріація,
семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність,

201