Page 7 - 4117

1 ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ
РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ. ОСНОВНІ МЕТОДИ І
НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ СОНЯЧНОГО
ВИПРОМІНЮВАННЯ

1.1 Енергетична характеристика сонячного
випромінювання
СОНЦЕ - джерело життя, що дає можливість
народитися і вирости кожному живому організму на Землі вже
протягом кількох мільярдів років. Поверхня Землі отримує
величезну енергію від Сонця – близько 1018 кВт·год. Густина
потоку сонячної енергії за межами земної атмосфери складає
2
q=l,4 кВт/м , а поблизу земної поверхні на екваторі досягає
2
приблизно 0,2 кВт/м . Середня річна густина сонячної енергії
q на горизонтальній поверхні Землі залежно від широти
2
місцевості складає 0.10,2 кВт/м . Приблизно 80 % цієї
величини складає пряме сонячне випромінювання, а 20 % –
розсіяний потік від атмосфери. Величина потоку тепла q
змінюється в залежності від географічної широти, хмарності,
часу доби та кута нахилу до горизонту поверхні. В таблиці 1.1
наведені дані щодо зміни інтенсивності прямої сонячної
радіації протягом дня в середньому для періоду червень-
серпень.

Таблиця 1.1 – Дані вимірювання інтенсивності прямої
сонячної радіації протягом дня
Час доби 11 10 9 8 7 6
12 13 14 15 16 17 18
40 ° півн. широти 790 765 730 640 516 170 0

50 ° півн. широти 785 775 765 740 695 630 520

Потужність сонячного випромінювання в малому
проміжку довжин хвиль від  до +d, що опромінює
2
майданчик в 1 см , нормальну до напрямку сонячних
променів, визначається за формулою

dWc=Qc() d, (1.1.)

6