Page 20 - 376_

рувань, що поширилися у тогочасній Європі. Разом із тим вони ак-
тивно шукали шляхів подолання суму й безнадії.
Величезний вплив на світову літературу мала творчість Бай-
рона, який надав романтизму особливої дієвості, поєднавши внут-
рішнє життя особистості з буттям епохи. Розкриваючи моральні
проблеми людини у широкому історично-культурному контексті,
митець створив новий тип героя, який здобув назву “байронічного”
і став втіленням духу свого часу. З творчістю Байрона пов’язане
виникнення нової стильової течії у романтизмі.

7. Французький романтизм

Своєрідність французького романтизму пояснюється над-
звичайно сильними традиціями класицизму. Як літературний на-
прям романтизм утвердився лише на початку 1820-х років. Його
відрізняє тісний зв’язок із спадщиною Просвітництва та поперед-
німи художніми традиціями. Формування французького романтиз-
му пов’язано перш за все з жанром ліричного інтимно-
психологічного роману і повісті: “Атала” і “Рене” Шатобріана,
“Дельфіна” і “Корина, або Італія” Ж.де Сталь, “Оберман” Е.П. Се-
нанкура, “Адольф” Б.Констана. У добу панування романтизму дося-
гає розквіту поезія (Ламартін, Гюго, Віньї, Мюссе, Сент-Бьов).
Художній системі французького романтизму притаманні іс-
тотні відмінності. В ньому не була розвинута фольклорно-народна
течія (більша відірваність від народної культури). Натомість інтен-
сивно проявилася “байронічна течія”, яка була реакцією романтиків
на “обмануті сподівання”, на “царство крамаря”, що встановилося в
країні після великих революційних подій. До типологічних рис
французького романтизму слід віднести активний розвиток соціа-
льно-утопічних тенденцій, особливо на пізньому етапі. Багатьом

20