Page 25 - 376_

слів-сигналів: надія, тиран, закон, ланцюги, тощо. З романтичних
жанрів найбільш розвинутий жанр балади (“Людмила”, “Світлана”
Жуковського). П.Катєнін розповсюдив принципи баладного світу на
нестилізовану народну сферу (“Наташа”, “Вбивця”, “Ольга”), а Пу-
шкін -- на сферу давньоруської історії (“Пісня про віщого Олега”).
Однак найбільш яскраво російський романтизм проявився у
лірико-епічному жанрі романтичної поеми (південні поеми Пушкі-
на, “Чернець” І. Козлова, “Войнаровський” Рилєєва та ін.). Російсь-
ка романтична поема розвинула оригінальну систему поетичних
принципів: опис долі центрального персонажа як епічного процесу
відчудження дублювалося авторською лінією розвитку; утверджу-
валася різностильність текстів поеми, підкреслювалося право худо-
жньої версії історичних події. Усім цим поема як би являла наочний
підсумок романтичній філософії розірваності буття, найбільш гост-
ро та послідовно втіленій у поемах Баратинського (“Бал”, “Налож-
ниця”) і Лермонтова. У Поемі Лермонтова “Демон” конфлікт набу-
ває філософського звучання, осмислюється за допомогою міфологі-
чної фантастики як драми вищих, субстанціональних сил.
Поеми зіграла у російському романтизмі ведучу конструк-
тивну роль, оскільки розвиток романтичної прози (А.Бестужев-
Марлинський, Н.Полєвой, Н.Павлов) та драматургії (Хомяков, Лер-
монтов) у значній мірі проходив шляхом переносу на епічний та
драматичний грунт її головних колізій. В області епосу була поста-
влена задача створення оригінального російського роману, реаліза-
ція якої відбувалася в декількох напрямах: історичної романістики
(М.Загоскін, І.Лажичников); розповідь на сучасному матеріалі
(рос.”Странник” О.Вельтмана). Особливе значення у створенні ве-
ликої епічної форми належить циклізації, об’єднанні зовні самос-
тійних (і частково окремо друкованих) творів: “Двійник, або Мої
зустрічі у Малоросії О.Погорельського, “Вечора на хуторі біля Ди-
каньки” М.Гоголя, “Російські ночі” В.Одоєвського.

25