Page 18 - 376_

Організаторами й провідними діячами цього гуртка були А. фон
Арнім і К. Брентано, примикали до нього відомі вчені-філологи Я. і
В. Грімм, поет-лірик Й. фон Ейхендорф. Визначним явищем німе-
цького романтизму другого періоду була творчість Г. фон Клейста,
драматурга й прозаїка, який тримався поза групами й об’єднаннями.
Третій етап німецького романтизму (1815-1830) припадає на
період Реставрації в історії Європи і характеризується новими яви-
щами, перш за все гротескно-фантастичним романтизмом Гофмана.
Примітним явищем цього періоду була й швабська школа романти-
ків (Л.Уланд, Ю.Кернер, Г.Шваб). До цього ж періоду відноситься
початок творчості Г.Гейне.
Четвертий період німецького романтизму (1830-1848). Це
пізній етап, позначений великою кількістю груп різного спрямуван-
ня. Найхарактернішою рисою цього періоду є відхід від пасеїзму,
від середньовічно-фольклорних захоплень і звертання до сучаснос-
ті, громадянсько-політична активізація. До цього періоду відно-
ситься розвиток творчості Гейне.
Німецький романтизм не зникає і після революції 1848 р.
Він існує і в реалістичній літературі другої половини ХІХ ст. Але
найяскравіше в цей час він проявився в музиці (Р.Вагнер) і у філо-
софії (Ф.Ніцше). В останні десятиліття ХІХ ст. з’являється неоро-
мантизм, що переплітався з імпресіонізмом і символізмом.

6. Англійський романтизм

Для англійського романтизму притаманна увага до проблем
розвитку суспільства в цілому, гостре відчуття протирічності, на-
віть катастрофічності історичного процесу.
В англійському романтизмі виділяють два основних етапи.
Їм передував період преромантизму, який в Англії затягнувся надо-

18