Page 17 - 376_

них проблем у сферу філософії, етики й особливо—естетики. У до-
бу, коли розчарування у буржуазних перетвореннях і їх наслідків
стають загальними, своєрідні риси духовної культури Німеччини
набувають загальноєвропейського значення і впливають на суспіль-
ну думку, естетику, літературу, мистецтво інших країн. Однак у
конкретних національно-історичних умовах кожної країни ідеї ні-
мецького романтизму набувають специфічної інтерпретації, одер-
жують інший, іноді протилежний зміст.
Розвиток німецького романтизму відбувався у специфічних
умовах країни, яка у своєму суспільно-історичному розвитку відс-
тавала від інших західноєвропейських країн. Наприкінці ХVІІІ-на
початку ХІХ ст. Німеччина залишалася країною обтяженою феода-
льними пережитками, політично роздробленою, причому в абсолю-
тній більшості держав і володінь, на які вона поділялася, зберігався
феодально-абсолютистський лад. Але країна була втягнена в бурх-
ливі події й процеси, які були започатковані Французькою револю-
цією і продовжувалися до падіння Наполеона (1815).
Перший період німецького романтизму (1795-1806)
пов’язаний з діяльністю єнського гуртка (чи школи) і творчістю Ф.
Гельдерліна. Романтична література розвивалася тоді в найтіснішо-
му зв’язку з філософією. Членами єнського гуртку романтиків були
Фіхте, Шеллінг, в Єні ж розпочав свою діяльність Гегель.
На другому етапі (1806-1815) німецький романтизм розви-
вався вже в іншій суспільно-політичній ситуації і в іншому ідеоло-
гічному кліматі, що надавало йому іншого характеру й спрямуван-
ня. Поразка Наполеона в Росії активізувала національну свідомість
німців, повертала їх до глибинних джерел національної культури й
літератури, стимулювала розвиток інших, порівняно з єнським ро-
мантизмом, течій й тенденцій, зокрема, народного або фольклорно-
го романтизму. Найзначнішим явищем другого періоду німецького
романтизму став гейдельберзький гурток романтиків (1806-1807).

17