Page 10 - 376_

колориту місця й часу) – завоювання романтичної теорії мистецтва.
Історизм романтиків особливо наочно й цілісно реалізував себе у
створенні ними жанру історичного роману (Ф.Купер. В.Скотт, А. де
Віньї, В.Гюго). Безкінечна різноманітність місцевих, епохальних,
національних, історичних, індивідуальних особливостей мало в
очах романтиків певний філософський сенс. Це свідчило про багат-
ство єдиного світового цілого – універсуму.
У галузі естетики романтизм протиставив класицистичному
“наслідуванню природі” творчу активність митця, із його правом на
перетворення реального світу. Митець створює свій особливий світ,
більш прекрасний та істиний тому більш реальний ніж емпірична
дійсність, оскільки само мистецтво, творчість є суттю, глибинним
сенсом і найвищою цінністю світу, а це і є найвища реальність.
Твори мистецтва уподібнюються живому організму, а художня фо-
рма розуміється не як оболонка змісту, а як дещо, що виростає з йо-
го глибин та нерозривно з ним пов’язане. Романтики захищають
творчу свободу митця, його фантазію (геній не підпорядковується
правилам, він творить їх) й відмовляються від нормативності у ес-
тетиці та раціональної регламентації у мистецтві.
Для доби романтизму притаманне оновлення художніх
форм: створення жанру історичного роману, фантастичної повісті,
ліро-епічної поеми, реформа сцени. Небувалого розцвіту досягла
лірика. Можливості поетичного слова були розширені за рахунок
багатозначності, асоціативності, метафоричності, відкриття у галузі
віршотворення. Теоретики романтизму проповідували розімкне-
ність літературних родів та жанрів, синтез мистецтв, філософії, ре-
лігії, підкреслювали музикальне та живописне начало у поезії

10