Page 80 - 363_

81

>> x = -3*pi:pi/100:3*pi;
>> у = 3*sin(x+pi/3);
>> plot(x, y)
У результаті на екрані з'явиться додаткове вікно з графіком (рис. 8.1).
Якщо вектор аргументу при зверненні до функції plot не вказано явно, то

система обирає як аргумент номер елемента вектора функції. Наприклад, якщо
ввести команду

>> plot(y),

то результатом буде поява графіка у вигляді, наведеному на рисунку 8.2.
Графіки, які наведені на рисунках 8.1 та 8.2, мають кілька недоліків:

– на них не нанесено сітку з координатних ліній, що утруднює

“читання” графіків;
– немає загальної інформації про криві графіка (заголовка);

– невідомо, які величини відкладено по осях графіка.

Рисунок 8.1 - Plot(x, y) Рисунок 8.2 – Plot(y)

Перший недолік усувається за допомогою функції grid. Якщо цю
функцію записати одразу після звернення до функції рlot:

>> x = -3*pi:pi/100:3*pi;
>> у = 3*sin(x+pi/3);
>> plot(x, y), grid,
то графік буде споряджений координатною сіткою (рис. 8.3).

Цінною особливістю графіків, побудованих у системі MatLAB, є те, що
сітка координат завжди відповідає "цілим" крокам зміни аргументу, що

робить графіки “читабельними”, тобто за графіком можна відлічувати значення
функції за будь-яким заданим значенням аргументу і навпаки. Такої властивості

не має жоден з графічних пакетів-додатків з мов програмування високого рівня.

Заголовок графіка виводиться за допомогою процедури title. Якщо після
звернення до процедури plot звернутися до title таким чином: