Page 85 - 363_
P. 85

86



                   >> t = 0 : 0.1 : 50;
                   >> x = 4 * exp(-0.05*t) .* sin(t);
                   >> у = 0.2 * exp(-0.1*t) .* sin(2*t);
                   >> comet(x,y),
             то  графік,  який  наведено  на  рисунку  8.5  буде  побудований  як  траєкторія

             послідовного  руху  комети.  Ця  обставина  може  бути  корисною  при  побудові

             просторових траєкторій для виявлення характеру зміни траєкторії з часом.
                   MatLAB  має  кілька  функцій,  які  дозволяють  будувати  графіки  у

            логарифмічному масштабі. Функція logspace із зверненням

                                               x = logspace (d1, d2, n)
            формує вектор-рядок “x”, що містить  “n” рівновіддалених у логарифмічному
                                                                                                d2
                                                                                        d1
            масштабі одна від одної точок, які покривають діапазон від 10  до 10 .
                   Функція loglog є повністю аналогічною функції plot, але графіки по обох

            осях будуються у логарифмічному масштабі.
                   Для  побудови  графіків,  які  використовують  логарифмічний  масштаб

            лише  по  одній  з  координатних  осей,  використовують  процедури  semilogx  та

            semilogy. Перша процедура будує графіки з логарифмічним масштабом вдовж
            горизонтальної  осі,  друга  -  удовж  вертикальної  осі.  Звернення  до  останніх

            трьох процедур повністю аналогічне зверненню до функції plot.

                   Як  приклад  розглянемо  побудову  графіків  амплітудно-частотної  і  фазо-
            частотної характеристик ланки, що описується  функцією передачі:


                                                              p   4
                                               W    ) p (                .
                                                          2
                                                        p    4  p 100

            Для цього слід, по-перше, створити вектори-поліноми чисельника і знаменника

            функції передачі:
                                                         Pч = [1 4];    Pz = [1  4  100].

                   По-друге, визначити корені цих двох поліномів:
                   >> P1 = [1 4];   P2 = [1 4 100];
                   >> roots(P1)
                        ans =   -4
                   >>  roots(P2)
                         ans =
                                   -2.0000e+000     9.7980e+000i
                                   -2.0000e+000    -9.7980e+000i
                   По-третє, задати діапазон зміни частоти таким чином, щоб він охоплював

            усі знайдені корені:
   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89   90