Page 33 - 363_
P. 33
34
елементів матриці у цьому випадку розподіляються за нормальним
(Гаусовим) законом з математичним сподіванням, яке дорівнює 0, і
стандартним (середньоквадратичним) відхиленням, що дорівнює 1.
Вектор можна утворити також з заданої матриці А розміром (m*n) за
допомогою простого запису “V = А(:)”. При цьому утворюється стовпець
з кількістю елементів m*n, в якому стовпці початкової матриці розташовані
зверху вниз у порядку самих стовпців:
>> A = |1 2 3; 4 5 6]
A=
1 2 3
4 5 6
>> V=A(:)
V=
1
2
3
4
5
6
4.3. Дії над векторами
Розрізнюватимемо дві суттєво різні групи дій над векторами:
– такі векторні дії, що дозволяються векторним обчисленням у
математиці;
– дії no перетворенню, це дії, що перетворюють елементи вектора, але не є
операціями, які дозволені математикою з векторами.
4.3.1 Векторні дії над векторами
Складання векторів. Як відомо, складатися (додаватися) можуть лише
вектори однакового типу (тобто обидва є або векторами-рядками, або
векторами-стовпцями), які мають однакову довжину (тобто однакову кількість
елементів). Якщо X і Y є саме такими векторами, то їхню суму можна одержати,
ввівши команду “Z = Х + У”, наприклад:
>> x = [1 2 3]; у = | 4 5 6];
>> v = x + у
v =
5 7 9
Аналогічно за допомогою арифметичного оператора “ – ”
здійснюється віднімання векторів, що мають однакову структуру: Z = X-Y
Наприклад:
