Page 63 - 36

К. Менгесом і втілені в практику в 1896 році. Їх роблять меншого перерізу і
розміщують між головними полюсами (рис.5.4).

Рисунок 5.4 –– Схема вмикання додаткових полюсів і векторна діаграма
магнітних потоків

Кількість додаткових полюсів дорівнює числу основних, але в машинах
малої потужності їх іноді зменшують в два рази. Додаткові полюси встановлю-
ють на геометричній нейтралі при цьому щітки з геометричної нейтралі не зсу-

вають.
Основне призначення додаткових полюсів –– компенсувати магнітне поле
якоря в зоні комутації, тобто між головними полюсами.
Обмотки додаткових полюсів створюють магнітний потік Ф дод.пол., напря-
млений назустріч магнітному потоку якоря Ф я, а оскільки вони ввімкнені послі-
довно з обмоткою якоря, то обидва потоки пропорційні струму навантаження,
тобто маємо автоматичну компенсацію магнітного поля якоря при будь-якому
навантаженні. Для цього потрібно, щоб сталь додаткових полюсів не була наси-
ченою.
Кількість витків обмотки додаткових полюсів розраховують таким чином,
щоб магнітний потік полюсів був на 15…30% більший від магнітного потоку
якоря. Тоді різниця між ними Ф дод.пол.– Ф я=Ф К дає потік Ф К . Цей потік індукує
в короткозамкненій секції комутуючу е.р.с. е К , яка дорівнює за величиною
реактивній е.р.с. е Р і протилежна їй за напрямом. А оскільки е К і і е Р і, то

досягається автоматичність дії додаткових полюсів при різних навантаженнях,
тобто завжди виконується умова – е к= е р .
Крім поліпшення комутації додаткові полюси дають можливість підвищи-
ти лінійне навантаження якоря, отримати машину менших габаритів і вартості.
Порядок чергування полярності головних і додаткових полюсів за напря-
мом обертання якоря такий:
у генератора N–s–S–n;
у двигуна N–n–S–s