Page 66 - 36

5.4 Налагодження комутації
Другим методом дослідної оцінки комутації являється визначення без “іск-
ряної зони” роботи електричної машини, який розроблений інженером

В.Т.Кас"яновим. Цей метод ще відомий в технічній літературі під назвою
метода “підживлення”. Сутність цього метода полягає в тому, що обмотку
додаткових полюсів ОДП1 дослідної машини Я1 підживлюють додатковим

струмом І п від допоміжної машини Я2 (рис.5.6). В зв’язку з чим загаль-
ний струм в колі ОДП1 дорівнює:
I  I  I  ,
a n
де І –– струм навантаження машини Я1, А;
а
 I  –– струм підживлення різних напрямків, А.
n
Дослід слід проводити після декількох годин роботи дослідної машини Я1
під навантаженням. Для отримання зони, де машина працює без іскріння, зні-

мають криві підживлення додаткових полюсів   I  f (I a ). Зняття кривих
n
починають з холостого ходу ( І =0 ). Скрізь обмотки ОДП1 спочатку в одному,
а
а потім в другому напрямі пропускають струм  I  n , збільшуючи його від

нуля до значення, при якому з’явиться іскріння на колекторі машини Я1. Ці
значення  I фіксують. Потім навантажують дослідну машину Я1 струмом І
а
n
і знову підживлюють обмотку ОДП1, визначаючи струми  I  n і  I , при
n
яких на щітках з’явиться іскріння. Це повторюють для ряду значень І . По
а
)
отриманим даним будують криві   I  f (I a і  I  f (I a ) (рис.5.6).
n
n
Зона, яка знаходиться між кривими   I  f (I a ) і   I  f (I a ) , яв-
n
n
ляється зоною, де іскріння відсутнє. Чим ширша ця зона, тим вища комутаційна
надійність машини. Як правило, криві “підживлення” будують у відносних оди-
I  I
ницях ( п , а ), де I ном –– номінальний струм дослідної машини.
I I
ном ном