Page 63 - 35

іншого боку, із збільшенням міцності і твердості напруження на умовній
площині зсуву зростають, що збільшує роботу деформації, стружкоутворення і

збільшує сили різання. Залежно від того, що є переважаючим, сили різання при
збільшенні міцності оброблюваного матеріалу можуть і зростати, і

зменшуватися. Коли при збільшенні міцності матеріалу коефіцієнт усадки
стружки зменшується незначно, то сила різання зростає, а коли збільшення

міцності супроводжується значним зниженням коефіцієнта усадки, то це

призводить до зменшення сил (таблиця 4.2).

Не дивлячись на те, що межа міцності на розтяг міді набагато поступається

сталі (мідь  в  400 МПа, Сталь 20Х  в  800МПа), сила P при різанні обох
z
матеріалів однакова. Це викликано тим, що коефіцієнт усадки стружки для

сталі 20Х приблизно у стільки разів менший для міді, у скільки разів більші

дотичні напруження на умовній площині зсуву. Значне збільшення сили P при
z
різанні сталі ІХ18Н9Т порівняно із сталлю 20Х пов’язано з тим, що зменшення

коефіцієнта усадки стружки для сталі ІХ18Н9Т відстає від зростання напружень

зсуву. Наведені приклади показують, що тільки міцнісні характеристики
оброблюваних матеріалів різного хімічного складу не можуть служити

об’єктивними показниками при оцінці сил, що виникають при різанні.

Таблиця 4.2 – Вплив механічних властивостей оброблюваного

матеріалу на величину P (  20 a,  0, 22 мм,  0, 2 м/хв )
z

Оброблюваний матеріал   , K P ,
e
1
z
МПа Н

Мідь 905 320 6,2 5000

Сталь 00 115 460 4,3 5700

0

Сталь 10 163 490 3,5 4500

0

Сталь 20 174 580 3,3 5000

9