Page 26 - 35

  12 15 мкм, у твердосплавних   18 26мкм. Після ретельної доводки

  5 10 мкм.

На рис. 4.13 показаний дійсний контру різальної кромки у припущенні, що

вона округлена по циліндричній поверхні радіуса  . Ми бачимо, що перехід

від ідеального до реального контуру різальної кромки відразу ж вносить

невизначеність положення поверхні зрізу. Доки ми вважали різальну кромку

лінією, не викликало сумнівів, що поверхня зрізу проходить через цю лінію.

Але, коли різальна “кромка” стала поверхнею, потрібно уточнити, в якому

місці вона повинна теоретично перетинатися поверхнею зрізу, тобто визначити

положення точки Е (рис. 4.13 а). Фізично поверхня зрізу - це поверхня, яка

відділяє шар матеріалу, що трансформується в стружку і далі ковзає по

передній поверхні, від шарів, які залишаються у виробі і відповідно попадають

під задню поверхню. Експериментально визначити положення цієї поверхні

дуже важко, враховуючи малі значення радіуса заокруглення, а теоретично

визначити ще складніше, оскільки біля різальної кромки виникають високі

концентрації напружень. Однак, виходячи із загальних міркувань, можна

передбачити, що точка Е завжди буде знаходитись між точками В і L дотику

дуги радіуса  зі сторонами прямого кута, одна з яких паралельна вектору

швидкості різання, а це означає, що шар товщиною d буде залишатися у

виробі, підминаючись під задню грань округленою ділянкою EL задньої

поверхні.

2