Page 172 - 35

розчин вуглецю, вольфраму, титану, кобальту в  -залізі 2 і дальше можливе

утворення інтерметаліду 3 у вигляді залізовольфрамового або більш складного

карбіду. Останній шар більш крихкий і розміцнений. Це призводить до зрізу з

контактних поверхонь інструмента шарів інструментального матеріалу

стружкою, яка рухається . Цьому сприяє і те, що залізо швидко втілюється в

твердий сплав по границях зерен, послаблює зв’язки між окремими блоками

твердого сплаву, і їх зріз можливий до остаточної втрати цих зв’язків.

Рисунок 6.4 – Схема дифузійного Рисунок 6.5 – Схема зношування

зношування твердого сплаву двокарбідного твердого сплаву

Різні групи твердих сплавів по-різному поводять себе при обробці тих чи

інших конструкційних матеріалів. Важливу роль в цьому відіграють

особливості зношування сплавів ВК і ТК. Дифузія однокарбідних сплавів

відбувається відносно рівномірно. В сплаві, який складається з складних

титановольфрамових карбідів і надлишкових карбідів вольфраму, останні

дисоціюють при нижчій температурі і швидко розчиняються в залізі. Складні

карбіди виступають над поверхнею контакту і виникають мікровиступи. В

западини між ними попадають частинки сталі, створюючи застійну зону

(рис.6.5) де поступово вирівнюється концентрація дифундуючих елементів і

зменшується швидкість дифузії. Застій сталі в заглибленнях відбувається до

того часу, поки сталь не розчинить основу титановольфрамових карбідів і не

відбудеться його відділення від основної маси твердого сплаву. І далі процес

повторюється. Тому сплави типу ТК при різанні сталей значно кращі за сплави

типу ВК в області високих швидкостей різання, а при низьких швидкостях

154