Page 171 - 35
P. 171
адгезії і перешкоджаючи схоплюванню оброблюваного і інструментального
матеріалів. Наприклад, застосування хімічно-активних рідин при роботі
твердосплавними різцями в зоні малих і середніх швидкостей збільшує час
роботи різців до переточування. Але при роботі інструментами із
швидкорізальної сталі застосування хімічно-активних рідин послаблює
адгезійні явища, одночасно сприяє підсиленню хімічного зношення контактних
поверхонь, пов’язаного з хімічним розчиненням мартенситної основи сталі.
Дифузійне зношення. Різке збільшення абсолютного і відносного
зношенняів при температура різання вище 800 - 850С дало можливість проф.
Т.Н. Лоладзе висунути гіпотезу про існування дифузійного зношення. За цією
гіпотезою, зношення інструмента при температурі вище 800 - 850С
відбувається в результаті дифузійного розчинення інструментального матеріалу
в оброблюваному. При цьому відбувається дифузія не молекул хімічних
сполук, а окремих елементів цих сполук, наприклад, вуглецю, вольфраму,
титану, кобальту, які входять до складу твердого сплаву.
Різні компоненти твердого сплаву дифундують в оброблюваний матеріал з
різною швидкістю. Найвищу швидкість дифузії має вуглець, нижчу –
вольфрам, кобальт, титан. Досліди показали, що помітна дифузія вуглецю і
вольфраму з карбіду вольфраму в залізо починається з температури близько
950С, цементація заліза карбідом титану – з температури 1050С. І тому можна
вважати, що дифузійне зношення твердосплавного інструмента може
відбуватися тільки при обробці сталі з високими швидкостями різання, коли
температура різання досягає 900С і вище для однокарбідних і 1000С для
двокарбідних твердих сплавів.
Різні компоненти твердого сплаву дифундують в оброблюваний матеріал з
різною швидкістю. Найбільш швидко – вуглець, менш швидко – вольфрам,
кобальт і титан. Одночасно в твердий сплав дифундує залізо. Це призводить до
утворення між інструментом, стружкою і поверхнею різання трьох дифузійних
шарів (рис. 6.4).
Найбільш віддалений від поверхні контакту невуглецевий шар 1, за ним іде
153