Page 171 - 35
P. 171

адгезії  і  перешкоджаючи  схоплюванню  оброблюваного  і  інструментального
                  матеріалів.  Наприклад,  застосування  хімічно-активних  рідин  при  роботі


                  твердосплавними  різцями  в  зоні  малих  і  середніх  швидкостей  збільшує  час
                  роботи  різців  до  переточування.  Але  при  роботі  інструментами  із


                  швидкорізальної  сталі  застосування  хімічно-активних  рідин  послаблює
                  адгезійні явища, одночасно сприяє підсиленню хімічного зношення контактних


                  поверхонь, пов’язаного з хімічним розчиненням мартенситної основи сталі.

                        Дифузійне  зношення.  Різке  збільшення  абсолютного  і  відносного

                  зношенняів при температура різання вище 800 - 850С дало можливість проф.

                  Т.Н. Лоладзе висунути гіпотезу про існування дифузійного зношення. За цією

                  гіпотезою,  зношення  інструмента  при  температурі  вище  800  -  850С

                  відбувається в результаті дифузійного розчинення інструментального матеріалу

                  в  оброблюваному.  При  цьому  відбувається  дифузія  не  молекул  хімічних

                  сполук,  а  окремих  елементів  цих  сполук,  наприклад,  вуглецю,  вольфраму,

                  титану, кобальту, які входять до складу твердого сплаву.

                        Різні компоненти твердого сплаву дифундують в оброблюваний матеріал з

                  різною  швидкістю.  Найвищу  швидкість  дифузії  має    вуглець,  нижчу  –

                  вольфрам,  кобальт,  титан.  Досліди  показали,  що  помітна  дифузія  вуглецю  і

                  вольфраму  з  карбіду  вольфраму  в  залізо  починається  з  температури  близько

                  950С, цементація заліза карбідом титану – з температури 1050С. І тому можна

                  вважати,  що  дифузійне  зношення  твердосплавного  інструмента  може

                  відбуватися  тільки  при  обробці  сталі  з  високими  швидкостями  різання,  коли


                  температура  різання  досягає  900С  і  вище  для  однокарбідних  і  1000С  для

                  двокарбідних твердих сплавів.

                        Різні компоненти твердого сплаву дифундують в оброблюваний матеріал з

                  різною  швидкістю.  Найбільш  швидко  –  вуглець,  менш  швидко  –  вольфрам,

                  кобальт і титан. Одночасно в твердий сплав дифундує залізо. Це призводить до

                  утворення між інструментом, стружкою і поверхнею різання трьох дифузійних

                  шарів (рис. 6.4).

                        Найбільш віддалений від поверхні контакту невуглецевий шар 1, за ним іде

                                                                   153
   166   167   168   169   170   171   172   173   174   175   176