Page 91 - 347_

E  E 1  E 2  E 0 sin(  kxt )  sin(  kxt    ) (60.24)
Застосовуючи формулу про суму синусів і враховуючи, що cos (-)=cos ,
отримаємо:
 
E  2E sin( t ) cos(kx  ) (60.25)
0
2 2
Отримана формула 60.25 вказує на те, що в лінії будуть
відбуватись гармонічний коливання з частотою  первинної хвилі і з
початковою фазою  /2 (вираз під синусом). Вираз під косинусом не
залежить від часу, а тільки від координати. Тому цей вираз визначає
амплітуду коливань в різних точках, а саме

E  2E cos(kx  ) (60.26)
0
2
В окремих точках амплітуда досягає максимального значення. Ці
точки називаються пучностями електричного поля стоячої
електромагнітної хвилі і їх координати визначаються умовою

kx   , 0  2,  n...  (60.27)
2
Для відстані x між двома сусідніми пучностями маємо kx = 
так, як k = 2 /, то, x =  /2. Тобто відстань між двома сусідніми
пучностями дорівнює половині довжини хвилі.

У вузлах електричного поля амплітуда коливань вектора E дорівнює
нулю і відстань між вузлами теж дорівнює  /2
Е t=0 На рис. 60.4 наведено
графіки стоячої хвилі, її
4 2 миттєві знімки з інтервалом
1 5 3 6 x часу 1/4 Т з яких видно ,що
точки 1, 2, 3 є пучностями
Е стоячої хвилі (амплітуда
1 5 3 t=1/2T максимальна), а точки 4, 5, 6 -
вузли, де коливання відсутні
4 2 6 x (амплітуда мінімальна).
Явища зміни фази коливань
Рисунок 60.4  
вектора E (або H )
приводить до того, що в стоячій електромагнітній хвилі вузли
електричного поля (напруги) співпадають з пучностями магнітного поля
(струму) і навпаки. Щоб в двопровідній лінії могли виникнути стоячі
хвилі, довжина електромагнітної хвилі повинна мати певне значення, яке
залежить від довжини лінії. Так, якщо лінія замкнута провідником на
одному кінці (рис. 60.3), то при довжині хвилі , довжина лінії при якій
виникає стояча хвиля повинна задовольняти умові:

l  n ( n 3 , 2 , 1 ... ) (60.28)
2

82