Page 16 - 347_

І
H  , (46.4);
2  a 
I  R 2
H  2 2 3 2 . (46.5)
2 (R  h )
Як випливає з отриманих виразів (46.4, 46.5) напруженість
магнітного поля вимірюється в А/м і користуючись (46.4) можна дати
наступне означення одиниці напруженості магнітного поля 1 А/м :
1 А/м - напруженість магнітного поля створеного прямим
нескінченим провідником зі струмом 2 А на віддалі 1 м від даного
провідника.
Розрахувавши напруженість магнітного поля , можна ”перейти” до

його індукції B . Такий перехід здійснюється за допомогою коефіцієнта  o,
-7
який називається магнітною сталою і він дорівнює 410 Тлм/А. Цей
коефіцієнт дорівнює чисельно силі, яка діє на провідник довжиною 1м зі
струмом 1А в магнітному полі напруженістю 1 А/м. Можна довести, що
-7
1 Тлм/А = 1 Гн/м і тому магнітну сталу записують, як  o = 410 Гн/м.

Ввівши магнітну сталу  o, зв'язок між індукції магнітного поля B у
o

вакуумі та напруженістю H прийме вигляд (46.6).
 
B    H (46.6)
o o
Якщо ж середовище не вакуум , то результуюче поле визначається
макро-, та мікрострумами. В такому випадку індукція магнітного поля
буде рівна (46.7).
 
B     o  H (46.7)
де  - магнітна проникність речовини, безрозмірна речовина, показує в
скільки разів саме за рахунок мікрострумів в речовині індукція магнітного
поля збільшується (або зменшується) в порівнянні з індукції магнітного
поля у вакуумі.

2. ЕЛЕМЕНТИ ЗЕМНОГО МАГНЕТИЗМУ
Наша планета Земля володіє магнітним полем, яке можна вважати
полем диполя (два полюси). Північний магнітний полюс знаходиться в
південній півкулі , а в північній півкулі – південний магнітний полюс. Вісь
магнітного поля (пряма, що проходить через магнітні полюси) утворює з
географічною віссю кут 11. Магнітна вісь стрілки (пряма, яка проходить
 
H x через її кінці) встановлюється в напрямі вектора H
x
напруженості магнітного поля Землі (стрілки вільно
 
H  H обертаються). 
z
Вектор напруженості H можна розкласти на
z 
дві складові (рис. 46.4): H - горизонтальну складову
x
Рисунок 46.4
16