Page 18 - 332_

Зона біологічної дії - відношення середньо летальної
дози до порогової у гострому експерименті.
Зона гострої токсичної дії – відношення середньо
летальної концентрації до порогової концентрації гострої дії.
Зона хронічної дії – відношення порогової
концентрації (дози) при одноразовому впливі до порогової
концентрації (дози) при хронічному впливі токсиканта.
Коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння –
відношення максимально допустимої концентрації
0
токсиканта у повітрі при 20 С до середньолетальної
концентрації.
Коефіцієнт кумуляції – відношення сумарної дози,
що викликає смертельний ефект у 50% піддослідних особин,
при багаторазовому дробному введенні, до величини дози,
яка викликає такий самий ефект при одноразовій дії.
Оскільки екотоксикологія розглядає не
безпосередній, а опосередкований шлях надходження
токсикантів у живі організми через абіотичні складові
навколишнього середовища та трофічні ланцюги, то значним
досягненням стала можливість обґрунтовувати величини
граничного вмісту шкідливих речовин у цих складових. При
дотриманні принципу неперевищення гранично допустимих
концентрацій речовин у атмосферному повітрі, воді, грунті,
харчових продуктах гарантується безпечність середовища
для живих організмів.
Гранично допустимі концентрації хімічних сполук у
атмосферному повітрі встановлюються за двома показниками
– максимально разовим (ГДК ) та середньодобовим
. м . р
(ГДК ). Найбільш важливі середньодобові концентрації,
с .д .
перевищення яких вказує на можливий несприятливий вплив
17