Page 212 - 2585

денудаційних гір Гірського Криму; Керченсько-Таманську
область пластово-денудаційних та акумулятивних рівнин.
Наведені дані вказують, що рівнинні і гірські
ландшафти характеризуються великою різноманітністю.
Тому, при їх геоморфологічному районуванні, в основу
покладається принцип особливостей геологічної будови,
морфології, генезису та історії розвитку рельєфу. У зв'язку з
тим, що геоморфологія гірських країн і рівнин різко
відрізняється між собою, розглянемо окремо основні риси їх
геоморфологічної будови.
Гірський рельєф в межах материків пов'язаний з
рухомими поясами, окремими ділянками тектонічної
активізації платформ, а також із зонами рифтогенезу і
районами активного вулканізму.
Під гірськими країнами розуміють підвищення з
висотами понад 500 м над рівнем моря, з різко розчленованим
рельєфом і з перевищенням вершин над долинами не менше
200-500 м. За характером простягання розрізняють гірські
пасма, масиви і хребти. Важливими елементами гір є їх
вершинні поверхні, перевали, поверхні вирівнювання,
міжгірські улоговини. За морфологічними ознаками гори
поділяються на високі (понад 2000 м над рівнем моря),
середньовисокі (від 1000 до 2000 м) і низькі (від 600 до 1000
м). За походженням гори переважно тектонічні і вулканічні.
Утворення гірських систем зумовлене взаємодією
тектонічних рухів, породжених внутрішніми тектоно-
магматичними перетвореннями речовини Землі, та
екзогенними процесами. Тектонічні підняття спричинюють, з
одного боку, порушення залягання шарів гірських порід
внаслідок складчасто-розривних дислокацій, з другого -
врізання річкової сітки та формування вододільних пасом, що
призводить до відслонення глибинних шарів земної кори.
Вулканічні гори утворюються при виверженні
вулканів. Порівняно з тектонічними горами вони мають
локальне поширення, часто зустрічаються у вигляді
ізольованих форм, хоча можуть утворювати великі вулканічні
нагір'я.

211