Page 209 - 2585

голубі тона, для денудаційних підвищених рівнин -жовто-
коричневі, для гір -коричневі, та червонуваті. Інтенсивність
тону посилюється від низьких рівнин до підвищених та від
низьких гір до високих. Для відображення геоморфологічних
показників, які не ввійшли в систему кольорових позначень,
застосовують штриховку. Окремі форми та елементи рельєфу
показують значками.
Ознаки, загальні для декількох комплексів рельєфу,
виносять в заголовки та підзаголовки. Іноді умовні
позначення складаються у вигляді таблиці.
Загальні геоморфологічні карти синтетичного та
аналітичного типів доповнюють одна одну. Перші більше
застосовуються при польових дослідженнях, другі - для
побудови карт більш дрібного масштабу, ніж масштаб
польової зйомки, для карт-врізок, оглядових карт, які
складаються головним чином камеральним шляхом.
Одним з найважливіших методів вивчення об’єктів в
геоморфології є метод побудови розрізів. Останні дають
можливість встановити: взаємозв’язки між формами рельєфу
та геологічною будовою району, вік порід, які складають
форми рельєфу, їх морфометрію, а також визначити основні
фактори рельєфоутворення. На основі останніх - генетичні
типи рельєфу.
Направлення для побудови розрізів вибираються
вхрест простягання основних орографічних елементів. Для
гірських областей розріз будується в однакових
вертикальному та горизонтальному масштабах, для рівнинних
- вертикальний перевищує горизонтальний (у 5 -10 разів), що
робить рельєф більш виразнішим. Обов’язково розріз повинен
бути заповнений геологічним змістом. Існують декілька
методів складання геоморфологічних розрізів:
- на звичайному геологічному розрізі відмічаються
границі перетину ним на геоморфологічній карті генетичних
типів рельєфу, характеристика якого дається у вигляді
короткого тексту над геологічним розрізом.
- по одній чи декількох лініях будуються гіпсометричні
профілі, часто із спотвореним вертикальним масштабом.

208