Page 26 - 20
P. 26

Розкриття статичної невизначеності системи починають зі звільнення її
               від зайвих зв’язків без порушення геометричної незмінності і при заміні їх
               дії силами або моментами, підбираються так, щоб переміщення в системі

               відповідали обмеженням, накладеним на систему відкинутими зв’язками.
                     Порядок розкриття статичної невизначеності систем звично
               наступний:
                     1. Визначення ступеня статичної невизначеності, а отже, кількість
               недостатніх рівнянь.
                     2. Записуються канонічні рівняння методу сил; для n-разів статично
               невизначених систем вони мають вигляд:
                      1 F    11 X   12 X   13 X   ...   n 1  X   ; 0
                                 1
                                                                    n
                                                     3
                                           2
                      2 F    21 X   22 X   23 X   ...  2 n X    ; 0
                                                      3
                                  1
                                                                     n
                                            2
                      3 F    31 X   32 X   33 X   ...  3 n X    ; 0
                                  1
                                            2
                                                                     n
                                                      3
                     .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .   .  .  .  .
                      nF   n1 X   n2 X    n3 X    ... nn X     . 0
                                                      3
                                            2
                                  1
                                                                     n
                     3. Вибирається основна система, причому вибір повинен бути
               зроблений з умови необхідності одержання найбільш простого розв’язку
               задачі.
                     4. Показується еквівалентна система. Так називається статично
               визначена геометрично незмінна система, що одержана із заданої статично
               невизначеної системи шляхом усунення зайвих зв’язків і заміни їх дії
               силами або моментами.
                     5. Будуються епюри від заданих сил в основній системі (позначаються
               M ) і від одиничних сил (моментів) кожний раз окремо в основній системі
                  F
               (позначаються M      1  ,  M  ... і т.д.)
                                          2
                     6. Перемножаються епюри по методу Верещагіна і знаходяться
               значення     np ,  nn  ,  nk  , що входять до канонічних рівнянь.

                     7. Розв’язується  система канонічних рівнянь і знаходяться невідомі
               X 1 ,  X  2 ,... X  в напрямку відповідних силових факторів.
                             n
                     8. Значення невідомих прикладають до еквівалентної системи і

               будують епюри внутрішніх силових факторів.
                                           Питання для самоконтролю
                     1. Що розуміють під назвою потенціальна енергія деформації?
                     2. Які члени інтегралу Максвела-Мора зберігаються при розв’язку
               плоских систем, при розв’язку стержневих систем?
                     3. В чому суть способу Верещагіна і коли його неможливо
               використати?
                     4. Що називається заданою, основною та еквівалентною системами?

                     5. Які переміщення називаються головними, а які побічними?
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31