Page 101 - 18

У випадку малої питомої висоти покладу (рис.а) (неповнопластовий
поклад) пошукова свердловина в склепінній частині пастки установлює
положення контакту; розрахунковий зовнішній контур покладу визначається
перетином контакту із покрівлею пласта. Оцінка таких покладів проводиться
бурінням 2–3 свердловин за трипроменевою системою.
При середній питомій висоті (1<в п<2) (рис.б) покладу положення
зовнішнього контуру не залежить від установленої в склепінній свердловині
товщини пласта. Такі поклади в межах очікуваного зовнішнього контуру
поділяються на три ділянки: центральний (в п2)і два крайових (в п1). Оцінка цих
ділянок здійснюється бурінням чотирьох свердловин на поздовжньому і
поперечному профілях, що проходять через склепінну свердловину–

першовідкривачку.
В першу чергу розбурюється центральна ділянка, в межах якої закладають
по одній свердловині на протилежних крилах складки. Дві інші свердловини
бурять на крайових ділянках.
Поклад великої питомої висоти в межах очікуваного контуру поділяється
уздовж довгої осі на 5 ділянок: центральну (в п2), дві проміжних (в п2) і дві
крайових (в п1). Оцінка таких покладів проводиться п’ятьома свердловинами.
Першочергові свердловини закладають в межах проміжних ділянок на
протилежних крилах структури. Потім бурять свердловини на центральній і
крайових ділянках (по одній).

9. Закладання розвідувальних свердловин за методом "клина". Суть
методу полягає в такому. Нехай на
площі передбачається наявність покладу
літологічного типу, пов’язаного з
моноклінальним пластом. Якщо в одній
із свердловин (наприклад, у свердловині
№1) уже встановлена промислова
нафтогазоносність, то на відстані 300–
500 м з обох боків від неї за
простяганням монокліналі, тобто
перпендикулярно до очікуваного
положення осі "затоки", закладають дві
нові свердловини (2 і 3). Нову
свердловину 4 розташовують на 1 км
нижче за падінням на осі затоки. В
залежності від результатів буріння

свердловини 4 з урахуванням
побудованих ізопахіт колектору) дві
нових свердловини будуть закладені навхрест простягання осі через 300–500 м і
т.д.. Така система дозволяє послідовно нарощувати площу нафтогазоносності
вздовж осі покладу.
Деколи описана схема розбурювання літологічних покладів може дещо
змінюватись (наприклад, для рукавоподібних) при збереженні основного

100